Мета: ознайомити школярів з життям і творчістю А. Дімарова, стисло охарактеризувати автобіографічну повість-тетралогію «Блакитна дитина»; розпочати роботу над аналізом частини тетралогії «На коні й під конем»; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, виразність під час читання художніх творів, уміння коментувати, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до творчості А. Дімарова, пунктуальність, риси доброти, чуйності, щирості.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет А. Дімарова, виставка його художніх творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Учні зачитують міні-твір на тему «Моя улюблена поезія А. Малишка» з подальшим його обговоренням і коментарем.

III. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

• Який твір називається автобіографічним? Наведіть приклади.

• Чим повчальні твори художньої літератури? Чи бувають у їх змісті негативні речі? Як ви на них реагуєте?

• Які риси характеру ви поважаєте в людині? Що необхідно для їх виховання? Чи однаково ви поводите себе під час перебування у колі сім’ї, у школі, серед друзів? Чим це зумовлено?

• Дайте визначення гумору. З якою метою він використовується у творах художньої літератури? Наведіть приклади гумористичних творів.

• Чим відрізняється гумор від сатири?

• Що характерно для комічного?

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Кожна людина — неповторна. Народна мудрість

От і проживи, чоловіче, свій вік, щоб твоя дитина, щоб чиясь сирота, щоб люди

Тебе людиною називали... М. Стельмах

1. Життєвий і творчий шлях А. Дімарова. (матеріал для вчителя)

АНАТОЛІЙ АНДРІЙОВИЧ ДІМАРОВ (05.05.1922)

Анатолій Дімаров народився 05.05.1922 р. у Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії. У цей час розпочалася Велика Вітчизняна війна, письменник воював на Південно-Західному фронті, побував у окупації, був поранений, після одужання деякий час партизанив. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився в його творах.

У 1949 р. він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Протягом 1950–1951 рр. А. Дімаров навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві, у 1951–1953 рр.— у Львівському педагогічному інституті, потім (1953–1956 рр.) — Вищій партійній школі в Москві. Закінчивши навчання, працював редактором у видавництві.

Творчий доробок письменника складає кілька десятків творів. Найважливіші з них: «Зінське щеня» (1969), «Містечкові історії» (1983), «На коні і під конем» (1978), «Вершини» (1986).

Найулюбленішим жанром письменника в роки творчої зрілості стали «історії» — сільські, містечкові, міські.

Твори Анатолія Дімарова — багатогранні, різнопланові й, безперечно, не можуть не привернути уваги читача.

2. Вступне слово вчителя

Деякі люди вважають, що писати для дітей — дуже легка справа. Але це не так. Писати для дітей — це дуже відповідальна і важка праця. Діти не будуть читати книжку, якщо вона нецікава.

А. Дімаров саме той письменник, який намагався писати свої твори для дітей цікаво і захоплююче. Так, у творі «На коні й під конем» розповідається про дітлахів передвоєнних років, про їх радощі й невдачі. Герої повісті не балувані життям. Нелегкими й непростими були їх дитинство і юність, обпалені пожежею початої Великої Вітчизняної війни. Так життя одразу ж примушує їх подорослішати.

Повість читається з незгасаючою цікавістю, тому що в ній яскраво й виразно вималювані люди. Вони живі й справжні. Хіба не схвилюють читача бурхливі події у восьмому класі, хіба проблеми школярів тих далеких років не близькі учням сьогоднішньої школи? Питання честі, справедливості, безкорисливої дружби завжди актуальні.

Твори Анатолія Дімарова — багатогранні, різнопланові й, безперечно, не можуть не привернути Вашої уваги. Органічно переплітаючи трагічне з комічним, митець налаштовує на життєлюбство й оптимізм, стійкість, співчуття й добро. Ці морально-філософські категорії А. Дімаров зображує як найвищі людські цінності.

І насамкінець хочеться побажати Вам приємної зустрічі з правдивим і майстерним словом Анатолія Андрійовича Дімарова.

3. Опрацювання окремих частин твору А. Дімарова «Блакитна дитина»

(«на коні й під конем»)

3.1. «Ми вступаємо у восьмий».

3.1.1. Виразне читання або переказування цікавих епізодів розділу.

3.1.2. Тема: зображення хвилюючої події в житті героя — після закінчення семирічки він був зарахований до учнів середньої школи.

3.1.3. Ідея: возвеличення важливості навчання у житті людини, мрії матері і хлопця про можливість отримання ним в подальшому вищої освіти.

3.1.4. Основна думка: навчання — це благородна справа, яка робить людину грамотною, корисною суспільству.

3.1.5. Композиція.

Експозиція: закінчення героєм твору семирічки.

Зав’язка: мати з Толею вирушають у місто для влаштування на навчання до середньої школи.

Кульмінація: радість матері з приводу зарахування її дитини до середньої школи.

Розв’язка: зустріч матері і Толі із Сергійком.

3.1.6. Зміст розділу.

Після закінчення Толею семирічки мати з ним вирушають у місто для вирішення питання подальшого навчання сина. Відвідавши шкільного директора, який задовольнив прохання матері, Толю зарахували до складу учнів середньої школи. Після чого мати з сином відвідали їдальню, а потім і кіно.

Ввечері, повертаючись додому, мати і Толя побачили Сергійка, який також потайки від них їздив до міста.

3.1.7. Бесіда за питаннями.

• Які труднощі були у Толі під час навчання?

• Чому герой твору вважає, що його мама безсмертна? («Хоч я давно вже вивчив, що земля кружляє навколо сонця, однак підсвідомо ще вірю в те, що весь видимий світ обертається довкола мами. Тож мама не може померти, бо це означало б кінець усього світу»)

• Опишіть приміщення, де жив герой твору. («І порізаний, подовбаний, залитий чорнилом трудяга-стіл, за яким ми часто збиралися втрьох: я, мама й Сергійко. І ослони з міцними дубовими ніжками... І ніч-годувальниця та зігрівальниця... І пощербині миски та чашки, і понадкушувано дерев’яні ложки, якими так ловко їсти... І пузатий комод, потрісканий і забруднений... І зметений до самісінької ручки віник, який не раз танцював на наших спинах...») Про що свідчить даний опис? (Рівень життя людей)

• Якою була успішність у хлопця після закінчення семирічки? («В чорній клейончастій сумці — має свідоцтво про закінчення семирічки. Оцінки не такі вже й погані, хоч мама й твердить, що вони могли б бути кращими. Я теж з нею згоден, що могли б, але то вже не моя провина, бо не я ж виставляв усі ті оцінки»)

• Через що Толя заздрив Ванькові? («Ванькові судилася казкова доля: ходити у формі, курити «Казбек» і водити поїзди»)

• Чому Толя вважав, що йому гірше живеться, ніж Сергійкові?

• Якою побачив герой твору середню школу? («...Стояла посеред залізничного висілка, забудованого чотириквартирними дерев’яними бараками, що всі як один були схожі на пенали для ручок та олівців. Саме ж приміщення схоже на палац: двоповерховий величезний будинок з такими великими вікнами, що для стін майже не лишається місця...»)

• Що свідчить про знервований стан мами перед відвідуванням її з сином директора середньої школи? («Застібни верхній ґудзик... Він у тебе не застебнутий! Боже, а волосся! Та не крути головою, дай хоч трохи причесати... А вуха! Вчора ж мила... Хіба можна йти до директора з отакими вусищами? — Гляди ж мені: сидітимеш у директора — не човгай ногами... І руки тримай на колінах. І не крути головою, а дивись на директора»)

• Яке враження на хлопця справив директор школи? («...Невисокого зросту, бо над столом видно тільки його плечі й голову... Скільки живу, не бачив такої блискучої лисини. Вона була схожа на облуплену крашанку»)

• Що здивувало Толю у їдальні? («Я затискаю у руці дві виделки, дві ложки і дві чайні ложечки, що їх дав нам при вході сердитий на вигляд дядько. Та ще й попередив, щоб, коли будемо виходити, обов’язково здали іншому, тому, що стоїть навпроти. Не здамо — не випустять з їдальні»)

• Що уявляв хлопець перед смакуванням какао?

• Чому Сергійко не повернувся додому, а потайки поїхав разом з мамою і Толею до міста?

• Чим пояснити у назві розділу твору використаний займенник «ми», а не «я»?

3.2. «Домна Данилівна, я, цап і Федько».

3.2.1. Виразне читання розділу твору.

3.2.2. Тема: розповідь про життя Толі на квартирі під час навчання у школі разом з Федьком Шульгою.

3.2.3. Ідея: співчутливе ставлення до хлопців, які, мешкаючи на квартирі у Домни Данилівні, допомагаючи їй, отримували обмеження у харчуванні. («Чим менше ми будемо їсти, тим більше матиметься місця для знань».)

3.2.4. Основна думка:

1) перебування на квартирі з харчами господарки не завжди задовольняють їх квартирантів;

2) «Гроші заробляють для того, щоб витрачати їх на проживання, а не на якісь там ласощі...»

3.2.5. Композиція.