Із усього великої й різноманітної творчості відомого поета Срібного століття, Олександра Олександровича Блоку мені найбільше подобається його ліричний вірш «Незнайомка». І мені здається, що буде досить складної знайти в поета більше сильний і глибокий добуток, чим це.

У вірші Блоку «Незнайомка» дуже сильно відчувається ранню творчість поета. Він явно й цілеспрямовано вказує на годину, у яку відбувається дія добутку. Цим годиною доби є вечір. Для раннього символичного творчості Олександра Блоку, вечір персоніфікує собою таємничий година, у яку відбувається очікування якого- небудь чуда, чогось нового й свіжого. Наприклад, появи Прекрасної Дами, як це був у поезії юного Блоку

Алі година пройшов, і чимало років минуло від дня написання Блоком «Прекрасної Дами». І в його вірші «Незнайомка» уже немає колишньої таємничості, романтики. І навіть вечір уже символізується не йз приємним очікуванням чуда, а з розгулом і шинкарським димом. І в цій обстановці вже неможливо навіть загордитися собі існування Прекрасної Дами. Жінки, у вірші Блоку «Незнайомка», м'яка виражаючись, дуже далекі від ідеалу.

У цьому добутку шанувальники ранньої творчості поета, можуть його не довідатися, так сильно змінився він. І немає колишньої романтики, немає ідеалізації жінки. І гарний і сумний вірш «Незнайомка» дуже прозаїчно й навіть грубувато. На думку сучасників, у цьому добутку Блок показавши ту обстановку, у якій сам провів чимало свого години. Співуче, так воно і є, алі мені здається, що вірш «Незнайомка» Блоку - це докір і суспільству, і самому собі.