Моїм улюбленим віршем великого російського поета Панаса Опанасовича Фета є його добуток «Я прийшов до тебе із привітом...». Уважається, що із всіх поетів Росії, вивчати Фета найбільше складніше інших. У поета була не сама звичайна й проста доля, вона була повна трагізму й суму. Природно, все це було перенесено в його творчість.

Сам поет, озивався про свою поезію в такий спосіб - «у розпатланому виді». Дійсно, його творчість незвичайно, багато добутків Фета далекі від досконалості в технічному плані. Проте, їм призначено було стати класикою.

Вірш Фета «Я прийшов до тебе із привітом...» вражає своєю незвичайністю, а вуж коли воно тільки було опубліковано, викликало неоднозначну критику більшості. Хтось навіть нарік його «поетичною зухвалістю». Не дивлячись на це, сам Фет уважав, що в цій оригінальності й показаний його близький зв'язок із природою, з навколишнім світом. І його досить прості, необтесані, «розпатлані», за словами самого автора, слова й висловлення малювали чудові образи, які вражають уяву читача й донині.

Фету надзвичайно добре вдавалася творча імпровізація. Ще сучасники - літературні критики помітили, що у своїй творчості поет більше імпровізує. Перечитайте вірш Фета «Я прийшов до тебе із привітом...» і ви швидко виявите авторську імпровізацію.

Я вважаю цей добуток не тільки самим незвичайним і оригінальним, але й найкращим у Панаса Опанасовича Фета. «Я прийшов до тебе із привітом...» уразило мене своєю свіжістю, величчю й простотою. Автор щиро любить природу, захоплюється їй, і це відчувається в кожному рядку вірша.