Михайло Юрійович Лермонтов дуже любив і цінував творчість Олександра Сергійовича Пушкіна. Многому поет навчився саме в нього. Тому смерть Пушкіна була сприйнята Лермонтовим дуже болісно. Він щиро шкодував про його загибель, страждав і засмучувався. Примітним є той факт, що в 1837-ом року, практично відразу ж після загибелі поета, Лермонтов написав сувору правду про цьому трагичном події. І він був першим, у кого найшлася сміливість сказати цю правду. І навіть багато друзів Пушкіна побоялися це зробити. Але тим і великий Лермонтов - він був теперішнім поетом, сміливим і чесним

Вірш Лермонтова «Смерть поета» розділяється на дві частини. Вони відрізняються по змісту й жанру. Першу частину можна віднести до елегії, другу інакше як сатирові не назвеш. І поет обвинуватив у загибелі Пушкіна не тільки Дантеса, він бачив у цьому також вину суспільства. Він був самотнім у цьому чужому для поета світі, саме тому й загинув Пушкіна - так уважав Лермонтов

Олександр Сергійович Пушкін би теж сміливим і чесним поетом. І в цьому теж причина його загибелі, на думку Лермонтова. «Повстав він проти думок світла...» - писав поет. І світське суспільство не приймало його прогресивних поглядів. У цьому й схожий Пушкін з одним з героїв свого геніального добутку «Євгеній Онєгін» - Ленским.

Головним завданням, що ставив перед собою Лермонтов, коли писав вірш «Смерть поета», показати провину суспільства, що при житті Пушкіна відкидало його.

Я дуже люблю вірш Лермонтова «Смерть поета» за його сміливість і щирість. Саме Михайло Юрійович указав на вбивць поета, і це дійсно було сміливим учинком