Я впевнений, що за всіх часів і у всіх народів діти, на відміну від дорослих, схожі між собою. Дітлахи, що дивляться на нас зі сторінок вірша Н. А. Некрасова «Селянські діти», не занадто відрізняються від нас: вони такі ж бешкетні, цікаві, щирі, веселі, непосидючі

Село, ліс, річка, воля - так для них щодня був би святом, якби... А отут і з'являється «інша сторона медалі», те, що відразу проводить між нами непереборну грань. Описані автором діти із самого раннього віку працюють нарівні з дорослими

  • Досить, Ванюша!
  • Гуляв ти не мало.
  • Пора за роботу, рідний!

И Ванюша виходить з батьком у поле, їде в ліс за дровами, столярує, слюсарює, допомагає у дворі й будинку. Життя моїх однолітків здається безтурботною грою в порівнянні із трудовими будні селянських дітей, яким до того ж «сгибнуть ніщо не заважає.». У той час не було ні шкіл, ні лікарень для бедних. Хлопці вчилися в батьків і інших дорослих, у природи, що і комора мудрості, і найсуворіший учитель

От так, при всій нашій схожості із сільськими дітьми далекого XIX століття, ми, виявляється, зовсім різні