Микола Олексійович Некрасов був чудовим російським поетом, чесним і шляхетним. Його поетичний голос завжди звучав у захист простого пригнобленого народу. Адже йому з дитинства доводилося бачити страждання російського мужика від холоду, голоду й жорстокості. У своєму вірші «Залізниця» Некрасов піднімає тему «шляхетної праці». Для того щоб по-новому розкрити цю тему, автор звертається до християнського досвіду святих подвижників

Подвижники - це святі догідники, носії Божої правди, які завжди були для народу уособленням морального ідеалу. Поет у своєму вірші показує, що подвижництво простого російського мужика - у важкій фізичній праці. У селянській етиці праця завжди розглядалася як необхідну й праведну справу. Хлопчик Ваня хоче довідатися, хто побудував залізницю. І автор вірша розповідає йому, що все це зробили прості люди, «маси народні», які «...до життя воззвав ці нетрі марні, труна знайшли тут собі». І в місячну ніч з'являється юрба мерців. Вони співають свою пісню, у якій розповідають про важкі й нелюдські умови, у яких вони будували залізницю:

Цитата Некрасов «Залізниця»

  • Ми надривалися під спекою, під холодом,
  • З вічно зігнутою спиною,
  • Жили в землянках, боролися з голодом,
  • Мерзнули й мокли, хворіли на цингу

Але роблять вони це не для того, щоб поскаржитися на свою важку долю. Скоріше навпаки. Ці тяготи лише підкреслюють той подвиг, що вони зробили, праведність і височина їхньої праці. Адже робили вони це для загального добра. Їхні праці бажані Богу, і тепер вони - «Божий ратники, мирні діти праці». І вони хочуть вірити, що їхні страждання й працю не пропали даром, а принесли плоди. Тому вони й волають: «Брати! Ви наші плоди пожинаєте!» Вражає нас образ хворого білоруса: «губи безкровні, віка упалі, виразки на худих руках...», «ямою груди». «Важко свій хліб добувала людина!» - с гіркотою викликує автор. Навіть після смерті білорус «не розігнув свою спину горбату», не забув свою звичку до праці. І поет не зрячи називає цю звичку «шляхетної» і радить перейняти її й нам. Адже праця облагороджує й звеличує людини, а плоди його зусиль залишаються жити й після його смерті, прославляючи його ввеках.

Залізниця Некрасов, це класика! Відмінний аналіз вірша, Спасибі!