В 1827-ом року Олександр Сергійович Пушкін пише свій знаменитий вірш «Поет». У своїй творчості автор неодноразово зверталася до теми призначення поета, до його ролі в цьому світі. Так і в цьому добутку - поет у черговий раз спробував розібратися з тим, для чого ж все-таки приходять на нашу землю Поети

На думку Пушкіна, вираженому не тільки в цьому вірші, але й у багатьох інші, поет є не земним, він сильно відрізняється від всіх інших людей, у неї є певна місія. І навколишнє суспільство ніколи не примет і не зрозуміє поета, воно лише буде учиняти різні перешкоди на нього шляхи

И сам Пушкін, мабуть, більше чим хтось ще пройшов через це. Він намагався внеси в життя людства щось світле, добре, вічне. Змінити сіру щоденність людей, подарувати їм яскраві фарби й тепло своєї поезії. При цьому він завжди розумів, що подібне прагнення й талант рано або пізно буде погибеллю для теперішнього Поета. Вірш Пушкіна «Поет», особливо його перша половина, пронизано песимістичним настроєм

Але настрій ліричного героя добутку міняється. У першій частині відчувається його утома, він пригноблений відношенням до нього оточуючих людей. Поета мучать різні побутові проблеми, вони заважають його творчості, без якого поетові неможливо жити, дихати, існувати. У другій частині вірша «Поет» Пушкіна, ліричний герой робить чергове чудо - він творить, і в ці моменти для нього не існує нічого, крім поезії, творчості. Він підноситься над людьми, стає вище їх, поет залишається наодинці зі своєю поезією. І в цьому, на думку Пушкіна, і полягає головне і єдине щастя для Поета

Я повністю згодний з думкою Олександра Сергійовича, що поет - це не проста людина. І вірш Пушкіна «Поет» - чергове цьому доказ