В 1827-ом долі Олександр Сергійович Пушкін пише свій знаменитий вірш «Співає». У своїй творчості автор неодноразово зверталася до тими призначення поета, до його ролі в цьому світі. Так і в цьому добутку - співає в черговий раз спробував розібратися з тім, для чого ж все-таки приходять на нашу землю Поети.

На думку Пушкіна, вираженому не тільки в цьому вірші, алі й у багатьох інші, співає є не земним, він сильно відрізняється від всіх інших людей, у неї є певна місія. І навколишнє суспільство ніколи не прийме й не зрозуміє поета, воно лише буде учиняти різні перешкоди на його шляху

І сам Пушкін, мабуть, більше чим хтось ще пройшов через це. Він намагався внеси в життя людства щось світле, добрі, вічне. Змінити сіру щоденність людей, подарувати їм яскраві фарби й тепло своєї поезії. При цьому він завжди розумів, що подібне прагнення й талант рано або пізно буде погибеллю для справжнього Поета. Вірш Пушкіна «Співає», особливо його перша половина, пронизане песимістичним настроєм.

Алі настрій ліричного героя добутку міняється. У першій частині відчувається його утома, він пригноблений відношенням до нього оточуючих людей. Поета мучать різні побутові проблеми, смороду заважають його творчості, без якого поетові неможливо жити, дихати, існувати. У другій частині вірша «Співає» Пушкіна, ліричний герой робить чергове чудо - він творити, і в ці моменти для нього не існує нічого, крім поезії, творчості. Він підноситься над людьми, стає вище їх, співає залишається наодинці зі своєю поезією. І в цьому, на думку Пушкіна, і полягає головні і єдине щастя для Поета.

Я повністю згодний з думкою Олександра Сергійовича, що співає - це не проста людина. І вірш Пушкіна «Співає» - чергове цьому доказ.