Скрутність інтриги колізіями, у свою чергу, відбилася на розміщенні окремих її частин, сприяла зближенню зав'язки з кульмінацією й кульмінації з розв'язкою. Строго говорячи, у романі «Батьки й діти» кульмінація інтриги майже збігається з розв'язкою (XVIII глава): неважко переконатися, що на одній сторінці роману відбувається кульмінація інтриги (пояснення Базарова з Одинцовій), а вже на наступної - розв'язка: Базарів через півгодини після пояснення передає Ганні Сергіївні записку: « чиНалежний я сьогодні виїхати - або можу залишитися до завтра?», і після деякого роздуму Ганна Сергіївна вирішує безповоротно: «... бог знає, куди б це повело, цим не можна жартувати, спокій все-таки найкраще на світі» (глава XVIII).

роману, у якому головну роль грав філософський і політичний діалог

З епістолярної спадщини Тургенєва видно, що сюжет для нього ніколи не грав головної ролі, а лише сприяв розкриттю характерів. Характери ж різних героїв виникали в процесі спостереження над конкретними історичними особами

Різні дослідники художніх прийомів творчості Тургенєва зовсім правильно затверджують, що основним і першим завданням письменника було складання художніх біографій головних героїв роману. Н. М. Гутьяр відзначає три фазиси роботи Тургенєва над романом: перший - «виношування», автором у своїй душі головних типів і елементів роману; другий - підготовча робота (спочатку складання біографій окремих осіб, потім фабула або конспект); третій - зв'язний виклад задуманого

Третій фазис, по термінології дослідника, «будівля повістей, архітектурна сторона їх», є самим складним етапом роботи письменника. Саме тут проявлялася специфіка Тургенєва як художника, своєрідність його творчої манери на відміну від інших письменників-сучасників

И дійсно, якщо зіставити романи Тургенєва с. творами Гоголя, Гончарова, Достоєвського, Л. Толстого, відразу можна виявити істотні композиційні розходження в способах характеристики героїв. Так, улюбленим гоголівським прийомом є непряма характеристика, розкриття характеру героя через навколишню його обстановку, речі, предмети, одяг (наприклад, Манилов, Собакевич). У романах Гончарова, як відомо, переважає портретно-побутова характеристика персонажів, що часом відрізняється натуралістичною описовістю, наявністю елементів физиологизма й у більшості випадків статична (Обломів, Захар, Пшеницина). Достоєвський висуває на перший план психологічну характеристику (Розкольників, Мишкін, Алеша Карамазов). Л. Толстой, синтезуючи портретну й психологічну характеристики, доповнює й урівноважує їхньою характеристикою героя в дії й діалогом (Наташа Ростова, Андрій Болконский, Нехлюдов). У Толстого всі способи характеристики героїв дані в такій діалектичній єдності, що майже неможливо визначити, якому ж з них письменник віддає перевагу

Тургенєв, хоча й користується всіма перерахованими способами характеристики героїв, предпочитает головним чином діалог і портрет. Діалог у романах Тургенєва грає настільки більшу роль, що було б неправильним зводити його до простого технічного прийому письменника. Зросла роль діалогу визначається тематикою, ідейним змістом добутку. У соціально-психологічному романі діалог дає можливість розвивати актуальні політичні проблеми, (X віщаючи їх з різних точок зору, нарешті, у діалозі розкриваються, виявляються характери- героїв

Діалоги в романс «Батьки й діти» — це насамперед суперечки на політичні й філософські теми. Базарів убиває супротивника не міркуваннями й філософськими тирадами, як це робив Рудин, а лаконічними, змістовними репліками, влучними, надзвичайно ємними, до місця сказаними афоризмами

Тургенєв наділив свого головного героя й здатністю до ораторського мовлення. Так, в X главі роману в суперечках з Павлом Петровичем Базарів не тільки обмежується короткими зауваженнями («Чули ми цю пісню багато разів», тобто критикує міркування Павла Петровича про англійську аристократію), але й вимовляє досить довге викривальне мовлення проти ліберального словоблудства: «А потім ми догадалися, що бовтати, всі тільки бовтати про наші виразки не коштує праці, що це веде тільки до вульгарності й доктринерства; ми побачили, що й розумники наші, так звані передові люди й викривачі, нікуди не годяться, що ми займаємося дурницею, тлумачимо про якесь мистецтво, несвідому творчість, про парламентаризм, про адвокатури й чорт знає про що, коли йдеться про насущний хліб, коли грубейшее марновірство нас душить, коли всі наші акціонерні товариства лопаються єдино тому, що виявляється недолік у чесних людях...»

Уже одна тільки синтаксична побудова цієї фрази (тобто наявність паралельних конструкцій: «Ми догадалися», «ми побачили»; повторюваних сполучників і союзних слів: «що», «коли») свідчить про те, що перед нами оратор. Якщо ж звернути увагу на зміст гнівної тиради Базарова, стане ясним, що Тургенєв не сковує своєму героєві вуста, не обмежує його участь у діалогах жартами, а дозволяє йому висловлюватися «у весь голос», тобто так, "як він міг би говорити перед своїми однодумцями