Мета:Ознайомити учнів з оповіданням «Шайтанка», формувати

Навички зв’язного мовлення, виразного читання, вихову­вати любов і шанобливе ставлення до рідної матері, нень­ки України, Божої Матері; розширити й поглибити знання школярів про значення матері в житті людини, про велику силу молитви матері за дітей.

У серці кожної людини живе три матінки: це — наша ненька, із якою ми приходимо у цей світ,

Це — Мати Божа, з якою прийшов у світ Христос,

І наша мати — Україна. Б. Харчук

ХІДУРОКУ

І. ОголошенняТемиТаМетиУроку

Кожен справжній письменник — загадка. Читаючи його книги, не раз задумуєшся: «Де він такий узявся? Хто надарував хистом бачити у світі те, чого не дано побачити іншим? Як народилися в уяві картини і люди, що про них він розповів у своїх книгах!» — і ще багато-багато таких запитань народжує кожна зустріч із талановитою книгою. І тоді ми намагаємося взнати про автора якомога більше. Вчитуємося в його біографію, шукаємо спогади про нього, статті критиків і літературознав­ців. Але передовсім важливе значення має все, що відбувається з люди­ною, бо все формує її духовний досвід і те знання світу, з якою народить­ся мудрість майбутніх книг.

Донька Бориса Харчука Роксана ось як поетично живописала те, що називається духовними джерелами особистості Бориса Харчука:

«На далекому хуторі, що самотньо стояв серед полів, разом з теля­тами, курчатами та кошенятами ріс хлопчик. Його мама й тато мали ба­гато клопотів по господарству, тому малий здебільшого був сам. Здава­лося, сам, а насправді — з усім довколишнім. Все було живе, все мало


Свою мову. Той хутір був цілою країною: обкопаний ровом, де збиралася весняна вода, біля воріт чатувала варта — старі липи, біля хати добрий дух: розлога яблуня. Щороку бузько приносив у ту країну весну, і що­року збирав у вирій літо».

Дуже важливо, якщо людина, ставши дорослою, не забула й не загубила в душі свого дитинства, щоб воно назавжди лишилося святом у пам’яті.

Друзі, урок у нас незвичайний. Зараз завітали літературознавці, які коротенько розкажуть про життєвий і творчий шлях письменника.

В народі кажуть, що все найкраще людині дано зробити наприкінці життя. І от лебединою піснею Бориса Харчука було оповідання «Шай-танка». Розкривши цю книжку, ми потрапляємо на дивне дійство. Дій­ство сотворіння світу. Народження його і оживання в письменниково-му слові. Якщо це буде ваша перша зустріч із Борисом Харчуком, то, я в цьому твердо переконана, ви шукатимете нових зустрічей із його книжками, це буде зустріч без прощання.

2. Вам потрібно було прочитати оповідання «Шайтанка». Про що це опо­відання?

3. Бесіда за змістом оповідання.

1) Оповідання має назву «Шайтанка», а хто поцікавився в словнику, що це означає?

2) Зачитайте, як розпочинається оповідання. А яке значення в народному фольклорі має терен? (Терен — це дерево, це життя жінки і України.) І в Шевченка є рядки:

Заросли шляхи тернами

На тую країну,

Мабуть, я її навіки,

Навіки покинув.

Мабуть, мені не вернутись

Ніколи додому? Так писав поет в далекому Кос-Аралі 1849 року. І як ознака запустін­ня — терен, у відомій казці братів Грімм «Зачарована красуня». «А на­вкруги почав розростатися терен — що рік, то вище»...

3) Ми дізнаємося, що так проходять дні і ночі Вовчиці. Пряде при зорях і при місяці. Якою ви її уявляєте? А якою постає вона перед нами. За­читайте. Чому ж вона Вовчиця?

4) А шана їй бачите яка? «Вовчиця пряде, колише. А їсти їй — у черепку, як собаці».


5) А скажіть, діти, як автор показує нам, що це чужина?

6) І ось у цій пустелі щось шелеснуло, ледве чутно. Це іде вітер. Що ж він приніс? (Спогади про рідну землю.) А що ж це за земля, про яку країну ми думаємо? Наші юні художники ось такою уявили рідну землю. По­дивіться на малюнки.

7) Обернувшись очима до вітру, вовчиця бачить себе дитиною, дівчиною, молодицею. (Учні зачитують уривок із тексту.)

8) Як же склалася їхня доля?

9) Чому її чоловік, маючи доньку і сина, красуню кохану дружину весь час у походах? (Бо Україна — ласий шматочок.) А де тут елемент каз­ки? А ще де ми зустрічаємо елемент казки? (Магічне число 3. Вітер, чорнота.)

10) Загинув козак, але він не вмер, він перейшов у вогонь. Чому ж у во­гонь? Що це означає?

11) Як вовчиця виховувала своїх дітей — Сина і доньку?

12) Яким виріс її син-козак. Чому? Яка доля його спіткала? Чому? Про­коментуйте совю думку.

13) Шайтанка каже: «І ніхто з них не вмер, і не пропав: всі перейшли в вогонь і в слово. Я гріюся, але мене й пече». Що ж пече?

14) І знову спогади. Якою росла донька?

15) Але горе Україні і горе матері. Орда наступила, забрала одиночку. Як автор показав горе матері? Що врятувало від смерті?

16) У хаті пустка і Скорботна Матір Божа дивиться на неї. Що сказала їй жінка?

17) Як вона переживає своє горе? У чому її багатство і розкіш?

18) В свято не мала де подітись. Розмовляла з сорочими.

19) «Найчорніші думки, найстрашніші передбачення хіба могли зрів­нятись з тими муками і горем, що чекали її попереду». І навіть ма­теринські передчуття нічого не підказали. Не вгадала ні свою долю, ні доччину. І знову татари. Нікуди тікати — стара.

20) В чому ж іронія долі? Кому припала?

21) Як зустріла матір дочка? (Мати впізнала дочку. А дочка не схотіла впізнати рідну матір.) Горе матері: «Матері відняло мову — небо па­дало на землю і земля провалювалась», «Середина її визимніла, спус­тошила, не чутно, чи є у неї серце?» Смерть була злою.

22) Друзі, на великому материнському терпінні тримається земля наша. Царство матері — це царство ніжності й терпіння. (Зачитується мо­литва матері й розкаяння.)


23) Бог міг змилосерджуватися, а її серце не хотіло? Чому?

24) Як зять і дочка відносилися до Вовчиці?

25) Що Бог бачив, коли дивився на Вовчицю?

26) І треба було їй оглянутися? Що ж вона побачила? Що символізують ці рослини? (Полин — гіркоту розлуки, будяк — спустошення душі, терен — запустіння.) Які почуття вовчиці хотів передати автор?

27) На порятунок прийшов вітер з рідної сторони, що ж він дав Шай-танці? (Дав мову) «Наші ніхто не вмирають, наші всі переходять у во­гонь, у слово і живуть, а в що ж перейшла ти, доню?» Що ж вона ще сказала дочці?

28) Краще сказати, ніж автор, ми не зможемо, давайте зачитаємо. Шай-танка побачила перед собою все своє життя чітко і яскраво. Утих доб­рий, утих рідний вітер, скінчилося її життя. І як ви думаєте, що ста­лося з тереном?

4. Бесіда з учнями.

• Як ви розумієте слова, що написані на дошці?

• У народній мудрості дуже часто згадують про матір, а що знайшли ви? Зачитайте.

Про матір складено багато віршів, її оспівують у піснях, отож, давай те і ми згадаємо пісню про матір. («Ой чого ж так рано»)

Насамкінець хотілося б сказати: «Вклонімося нашим матерям за те, що в щоденних спільних домашніх турботах вони так жодного разу, ма­буть, і не відчули щастя й радості земного блага. За все ми завжди в до­вічній спокуті перед ними. Єдине, що в змозі пообіцяти їм, пронести образ в серці, поки воно битиметься, а перестане — востаннє промови­ти єдине світле і святе слово “Мама”».

II.ПідсумокУроку

1) Що ми зробили на уроці?

2) Що нового я дізнався?

3) Як я працював?

4) Я не вмів, а тепер умію...

III. ДомашнєЗавдання

На уроках позакласного читання прочитати В. Винниченка «Кумедія з Костем». Написати твір-роздум «Чим мене вразило оповідання Б. Хар-чука “Шайтанка”» (оцінюється у 10–12 балів).