У коло дитячого читання в нашій країні ввійшли в основному казки X. До-К- Андерсена зі збірників 1830-1840 років. У збірнику «Казки, розказані дітям» відчувається сильний вплив датського фольклору. Більшість включених у цей збірник казок створено на основі переосмислення й переоформлення народних сюжетів і мотивів. Колорит датського народного життя зберігається не тільки у фольклорних переробках («Кресало», «Маленький Клаус і Великий Клаус», «Дикі лебеді», «Свинопас» і т.д.), але й в оригінальним, придуманим самим Андерсеном казках («Дюймовочка», «Ромашка» і ін.), а також в обробках іноземних мотивів («Кепський хлопчисько», «Нове плаття короля», «Ельф рожевого куща» і т.д.).

Андерсен, використавши всі кращі риси народної казки, вклав у неї величезний загальнолюдський зміст, додав народній казці більшу художню завершенность. Всі казки Андерсена пофарбовані симпатією письменника до бідняків, носіям гуманних і високих людських почуттів. В обробках народних сюжетів, у казках «Дикі лебеді» і «Райський сад» письменник послідовно розкриває народні подання про право на щастя, про людське достоїнство й справедливість про необхідність праці й великій силі любові. Причому надзвичайно важливо, що, затверджуючи високий етичний ідеал і засуджуючи негативні персонажі, Андерсен зовсім далекий моралі-. зации, настирливої дидактичное™.

Надзвичайно важливо й цікаво, що навіть у добутках, що кінчаються загибеллю героїв, затверджується справедлива відплата, відчувається торжество гуманних принципів письменника («Русалочка», «Райський сад», «Ромашка», «Стійкий олов'яний солдатик»). Велике місце в збірнику належить казкам, у яких яскраво виражені елементи викривального, сатиричного характеру. Письменник висміює нікчемних королів, жадібних багатіїв-користолюбців, злих відьом, з якими борються розумні й спритні бідняки

У деяких казках Андерсен виступає проти сучасного йому світського суспільства (« Скриня-Літак», «Калоші щастя», « Оле-Лукойе» і ін.). Письменник різко критикує міщанство («Свинопас», « Оле-Лукойе»), ця критика досягає найбільшого розвитку в добутках 40-х років

Розвиток художнього методу Андерсена йде в 30-х роках по двох лініях. З одного боку, письменник обмежує фантастику казок, наділяє чарівні фігури й образи в прозаїчні одяги, як би «приземляє» їх. З іншого боку, він надзвичайно розширює традиційні рамки казкового жанру, увівши у свої добутки сучасні політичні події, досягнення науки й техніки, реально-побутовий коментар, тварин, рослини й речі, які починають жити казковим життям. Причому якщо в першому томі збірника «Казки, розказані дітям» Андерсен в основному йде по першому шляху, то в другому томі переважають елементи розширення казки за рахунок створення нового, особливого миру, якому можна назвати «андерсеновским». Зто мир, зв'язаний із прагненням письменника до кращої дійсності, у якій панують бажані для нього етичні закони

Андерсен створює цей мир для того, щоб проголосити ідеал свого позитивного героя

В оригінальних казках позитивними героями виступали не багатії, а їхні супротивники, носії людського достоїнства («Дюймовочка» і ін.). Ця тема особливо розвинена в казках «Стійкий олов'яний солдатик» і «Ромашка». Їхні герої - втілення стійкості, сталості й внутрішньої людської краси

На протиріччі між природними властивостями предметів, явищ і їх «гаданим» положенням у суспільстві часто заснований і гумор казок. Саме звідси, із двоїстої природи «речових» героїв казок Андерсена, зі сполучення їхньої незвичайної людяності із природними властивостями, і виникає почуття гумору й легкої іронії, якими особливо яскраво буде пофарбована творчість датського казкаря в 40-х роках

Новим для казкового жанру з'явилася жива й емоційна мова творів Андерсена, близький до розмовного, і своєрідна побудова сюжету. Важливу роль у казках грає автор-оповідач із його симпатіями й антипатіями, з характерною оцінною інтонацією й визначеністю судження. У деяких казках автор і оповідач зливаються воєдино, ототожнюються, що необхідно Андерсену для додання відтінку вірогідності що відбуває. Порию голос Андерсена-Оповідача виривається із загального хору й він говорить від свого власного ім'я. У казках другої половини 30-х років у ролі оповідача починають виступати окремі діючі особи, що було пов'язане зі зміною композиції казок Андерсена. Письменник будував свої добутки в манері народної казки й лише в деякі казки: «Гречка», « Скриня-Літак» і « Оле-Лукойе», вставив ще одну або кілька історій, розказаних їм самим, купецьким сином або Оле. Андерсен видозмінив традиційний зачин народних казок, переосмислив його й створив новий, і це додало його добуткам характер більшої вірогідності, невимушеності:, наближення кжизни.