Відправляючись у поїздку на Далекий Схід, Фраерман хотів не тільки пожвавити спогади молодості, але зобов'язався писати для «Правди» нариси й оповідання й мав намір зібрати матеріал для майбутньої повісті, первісні контури задуму якої почали складатися ще в Москві. Далекий Схід на початку тридцятих років залучав до себе загальна увага принаймні по двох причинах. Це були роки бурхливого освоєння великих і найбагатших просторів, роки індустріалізації краю. Тоді будувався Комсомольск-на-Амуре, що став символом трудової відваги молодого покоління того років. У віковій тайзі виростали нові міста, заводи-гіганти, зароджувалися цілі галузі сучасної промисловості, прокладалися дороги. Далекий Схід був краєм новоселів, куди цілими ешелонами їхали із заходу будівельники й люди самих різних професій, серед яких більшість становила молодь. Все це не могло не залучати до себе загальної уваги

Була й інша причина, по якій радянські люди не зводили очей з Далекого Сходу. На далекосхідних рубежах у ті роки було дуже неспокійно. Прикордонні сутички, диверсії, нагнітання напруженості, войовничі погрози імперіалістів - все це призивало до пильності, змушувало бути в постійній мобілізаційній готовності. Саме тоді на сторінках нашої печатки знову замигтіли ленінські слова про те, що хоча Далекий Схід і далеко, але край-те це нашенский. І народ сповнився рішучості відстояти цей край, чого б це не коштувало. Ми пам'ятаємо ці слова великого Леніна й сьогодні, їх завжди будуть пам'ятати радянські люди, і своє, кревне, рідне вони будуть захищати всіма силами й засобами

Одним із самих відчутних результатів дійсно творчого відрядження на Далекий Схід з'явилася зовсім невелика, тільки-но перевищуюча три авторські аркуші, повість «Шпигун», що була написана незабаром після повернення. Повість ця примітна тим, що вона одна з перших речей, написаних Р. И. Фраерманом спеціально для дітей. Дотепер він. по суті, нічого не писав спеціально для дітей і про дітей. Якщо « Васько-Гіляк», «Никичен» і «Соболя» пізніше стали включатися в збірники, що видавалися видавництвом «Дитяча література», так це варто пояснити лише тим, що вони виявилися, що називається, у пору і юних читачів, які за всіх часів, а в наш час особливо, відбирають із так званої дорослої літератури те, що дійсно коштовно й що становить загальний інтерес. Трапляється, що добутку, написані тільки для дорослих, одержують особливо гаряче визнання в дітей і стають із покоління в покоління улюбленим читанням юного читача, як це. приміром, відбулося з «Подорожами Гулливера» Д. Свифта або з «Робинзоном Крузо» Д. Дефо. Приклади такі нечисленні, вони з усією визначеністю дозволяють судити про те, наскільки строгий подібний відбір. І те, що добутку Р. Фраермана витримали вимогливий іспит, пройшли дуже строгий відбір, свідчить зайвий раз про їх безсумнівні художні вартості, широкий радіус дії й великому запасі міцності, обумовленому покладеної в їхню основу життєвою правдою, здатної цікавити й хвилювати не одне покоління

Починаючи із самого заголовка, повість «Шпигун» здобуває остроприключенческий характер. У цьому жанрі Р. Фраерман більше нічого не написав. Але яке майстерне володіння продемонстрував він у досить скромному по розмірі добутку. Саме місце дії продумане й строго витримано в дусі цього захоплюючого жанру. Глуха тайга й океан, далека прикордонна застава, колонія прокажених, рибацька бухта, все це розташовано компактно, дозволяє концентрувати описувані події на порівняно невеликому просторі. Підбор персонажів у повісті продуманий із драматургічним лаконізмом. В «Шпигуні» діють піонери, з них особливо виділені двоє - дванадцятирічний корейський хлопчик Ти-Суеви й російська дівчинка Натка, прикордонники, з яких читач знайомиться досить близько тільки з начальником застави й рядовим Сизовим, закоханий у тайгу лісівник, прокажений, знівечений страшною хворобою старий, що коштує у воріт колонії, що місцеві жителі називають будинком ледачої смерті, страшна баба Лихибон і, нарешті, японський шпигун майор Исикава Санджи Маленький. Описані в повісті події розвертаються напружено й стисло всього протягом двох-трьох доби. На цьому відрізку часу письменникові вдалося познайомити нас із напруженим життям прикордонної застави, мирною працею далекосхідних рибалок, з далекою тайговою школою, швидко намалювати колонію прокажених, розповісти про зараження й загибель лісу, убивстві чудової людини-лісівника, про затримку й викриття запеклого й спритно, що замаскувався шпигуна

Уже по одному цьомуе можна судити про те, з яким лаконізмом написана повість. І хоча події в ній розгорнуті воістину із драматичною напругою, і стрілянина, і злочинницьке нічне вбивство, і час від часу з'являються страшні прокажені, але й при всім цьому повість не втратила настільки характерного для Р. Фраермана світлого й м'якого ліричного

звучання. Вона вся пронизана світлом, добром, серцевою теплотою й залишає в душі читача радісне почуття, зміцнює в ньому віру в торжество справедливих і справді людських початків. А понад усе цього вона пронизана ще сильним патріотичним почуттям, прагненням віддати все для улюбленої Батьківщини. От Натка й Ти-Суови, копаючись у ямі, виявляють блискаючий камінь