Вивчення язикової ситуації Архангельської Півночі дозволяє зробити висновок про те, що істотним компонентом у її структурі є місцеві архангельські говори, історично розповсюджені тут і збережені у своїх основних традиційних рисах, незважаючи на відомі демографічні процеси й культурні впливи

У результаті взаємної інтерференції, регулярної взаємодії з кодифікованою формою мови й просторіччям говори поступово втрачають свої розходження, міняються і їхні властивості. Місцеві діалекти трансформуються в особливі нові форми розмовного мовлення з якісно іншою язиковою структурою, що оформляється під впливом літературної мови (Т. С. Коготкова, А. С. Герд).

Спостереження показують, що комунікативна роль говорів ще досить значна. Мовне середовище не тільки в селах, але й у містах Архангельської області відрізняється саме діалектною специфікою, що багато в чому пояснюється демографічними умовами, активним переміщенням населення із сіл у міста. Зрозуміло, міське мовлення районних центрів, Новодвінська, Северодвинска, Архангельська включає різноманітні засоби, але регіональним вкрапленням, що мають діалектну природу, належить у створенні загальної картини провідна роль

З 722 шкіл Архангельської області 495 - сільські. Мовлення сільських шкіл, що вчаться, далеко не вільна від впливу навколишню школу говорів. Лад дитячій мовлення, своєрідна співуча інтонація, лексика - все говорить про те, що діалектні риси тут ще дуже численні, хоча, безумовно, співіснують із рисами літературної мови

Викладання російської мови не може бути ефективним без обліку умов мовного розвитку дітей. Нами проведено за допомогою вчителів дослідження усного й письмового мовлення сільських шкіл, що вчаться, в 15 районах Архангельської області. При цьому використовувався метод анкетування (разом з Л. П. Комягиной), інтерв'ювання, включеного спостереження, аналізу письмових творчих робіт учнів. Нами були зроблені магнітофонні записи спонтанного дитячого мовлення в процесі живого спілкування, читання спеціально відібраних текстів, що містять орфоепічний матеріал, що цікавить нас, записи фонетичної транскрипції зразків мовлення, у яких, по нашім задумі, повинна виявитися стихія материнської мови дітей

Анкетування із застосуванням "Запитальника для вивчення сучасного стану архангельських говорів (фонетика, морфологія)", складеного Л. П. Комягиной, Т. Н. Плешковой, виконане вчителями сільських шкіл по програмі дослідження мовної ситуації регіону, показало, що чимало архаїчних діалектних особливостей, спостережуваних у мовленні корінних жителів 18 - 22 років, що закінчили школу, присутні й у мовленні школярів 10 - 14 літ

Спостереження за станом викладання російської мови в школах Архангельської області приводить до думки про необхідність коректувати методику, вносячи в неї специфічні елементи з обліком місцевої язикової ситуації, що істотно впливає на навчання російській мові й на формування культури мовлення. Процес усунення діалектних рис із мовлення дітей дуже тривалий і складний, потребуючий не тільки глибоких знань учителем діалектології й лінгвістики в цілому, але й дослідницьких умінь, спрямованих на вивчення індивідуальних особливостей мовлення учнів

Затверджуючи норми сучасної російської літературної мови, варто зважати на психологічні особливості язикової особистості. Підкреслення низького статусу "материнської мови" диалектоносителя ущемляє його людське достоїнство, формує почуття непевності в собі, що утрудняє мовну діяльність. Нам близькі ідеї В. И. Чернишова, що виступав проти розуміння рідного мовлення як якогось "мертвої мови", форми якого відомі тільки із книг. "...Потрібно знати й потрібно навчитися спостерігати найважливіші явища рідного мовлення. Це повинне лягти в основу рідної мови" . В. И. Чернишов відзначав, що процес засвоєння рідного мовлення повинен бути природним і протікати без "потрясінь" для дитини: "У жодному разі не можна відривати дітей від природного джерела мовлення - мови рідної сім'ї й села" .

Діалект - мовне середовище тисяч жителів півночі, якась база, на якій сформоване їхнє мислення. Людина не повинен забувати про джерела рідного мовлення, про духовне багатство, що містить у собі "материнська мова". Суспільство, прагнучи до досягнення високого рівня цивілізованості, повинне бути об'єктивно зацікавлене в збереженні й розвитку національної культури. Багатство діалекту полягає насамперед у тім, що він відбиває багатство російської національної мови, що яскраво проявляється в його синонімічних можливостях. Так, "Архангельський обласний словник", за задумом укладачів, буде включати 130 тисяч слів, що мають відмінність у семантиці від слів літературної мови

Язикове багатство діалекту проявляється в різному баченні картини миру носієм діалекту (напівдіалекту) і носієм літературної мови. У літературній мові семантичний простір членується на менше число елементів. Діалект має багаті можливості, які обумовлюють різним баченням предмета, використанням різних принципів номінації

Язикові умови, що існують у діалектному середовищі, подібні до умов двомовності. Одночасне володіння літературною формою мови й діалектом надає додаткові можливості словесного й образного вислову картини миру. "Різні мови - це не різні позначення того самого предмета, а різні бачення його... Шляхом різноманіття мов безпосередньо збагачується наше знання про світ і те, що нами пізнається в цьому світі; одночасно розширюється для нас і діапазон людського існування", - писав Гумбольдт 3 .

Тут доречно, на наш погляд, згадати відоме положення двох учених, Л. В. Щерби й Л. С. Вигодского, що вважали друга мова природним засобом вивільнення думки з полону конкретної язикової форми. В описувані нами умовах носій діалекту виявляється в ситуації, подібній ситуації двомовності, що, як відомо, завжди сполучається з интерферирующим впливом двох мов один на одного. Постійний аналогічний взаємовплив відбувається й між говорами й літературною мовою

Формування язикової культури в описаних умовах, на наш погляд, повинне здійснюватися при обов'язковій диференціації літературної мови й діалекту. Завдання вчителя російської мови полягає в тому, щоб сформувати в учнів подання про літературну мову й діалект як про рівні російської національної мови й забезпечити на цій основі підвищення культури мовлення школярів