В анотації до вивчення новели Ф. Кафки «Перевтілення» (11 кл., З год) зазначено: «Образ Замзи як гротескний літературний автопортрет письменника й уособлення типу маленької людини XX ст. Внутрішні суперечності головного героя...» Такі формулювання вимог до вивчення новели підштовхують вчителя до вибору саме пообразного шляху аналізу.

Анотація до вивчення твору М. Гоголя «Мертві душі» (Т. 1, ключові епізоди) (4 год) спрямовує вчителя на застосування шляху аналізу «услід за автором». Саме уважно читаючи й аналізуючи визначені вчителем ключові епізоди, можна ефективно домогтися розуміння сформульованих в анотації положень: «Соціально-історичний та філософсько-етичний аспекти аналізу російського життя. Критика кріпосництва, галерея поміщицьких типів. Сутність авантюри Чичикова, функції його


Образу в розвитку сюжету. Жанр і композиція твору. Ліричні відступи, особливості гоголівського сміху, роль портрета, інтер'єра, художньої деталі».

Найчастіше вчителі застосовують змішаний (комбінований) шлях аналізу твору, особливо до великих за обсягом художніх текстів.