Так, саме Вчителі - із прописної букви. Це може бути твій перший учитель; можливо, ти зустрінеш його вже в старших класах. Але це буде та людина, який ти назвеш своєю другою матір'ю, тому що вона назавжди стане частиною твого життя, пройде з тобою через роки, надихаючи на добро. Цей учитель, щиро закохає тебе у свій предмет, стане твоїм другом і порадником, прикладом у будь-якій ситуації. Він буде завжди поруч: у радості й лиху, у нерешительностях і прийнятті важливих рішень. Поруч із ним ти побачиш себе іншими очами й будеш намагатися стать краще, розумніше, добріше, щоб бути гідним його прихильності й дружби, його любові.

Як це важливо - мати такого вчителя в житті! Я зовсім не заперечую ролі батьків, але впевнена, що багатьма найкращими рисами свого характеру й поводження людина зобов'язана саме улюбленому вчителеві: любов'ю до людей, до рідної землі, працьовитістю, відповідальністю, достоїнством. Мені хочеться кланятися серцю своєї Вчительки Галині Іванівні Петренко за те, що вона подарувала мені щастя вважати її другою мамою, щастя безмежної любові до неї. Кланятися за її науку, за її чесну й мудру дружбу, за її відношення до мене як до особистості і як до дорослої людини. А ще мені хочеться запевнити її: «Все це духовний скарб, що я одержала від Вас, я понесу через життя, щедро роздаючи його іншим людям. І від цього золота Вашого серця буде тільки примножуватися, збагачуючи мир!»