Але головне в іншому: по сюжеті перед нами просто епізод легендарного минулого, однак за цим епізодом встає більша ретроспектива життя нації. І Пушкіна даний епізод захопив зовсім не випадково. Через цікаву інтригу він дає портрет Олега, з яким зв'язує джерело великої майбутності Росії (до його образа поет зверталося не раз, у тому числі у вірші "Олегов щит", 1829).

Адже Олег - той самий київський князь, що зумів об'єднати ряд слов'янських племен і вперше возвестить миру про Русь ("Перемогою прославлене ім'я твоє: //Твій щит на вратах Цареграда", тобто успішно воював з могутньою тоді Візантійською імперією). Олег, що до того ж був і мудрим правителем - кончину його, як говорить переказ, оплакував весь народ. От чому поет неодноразово величає його віщим - у слові цьому закладена не тільки похвала мудрості, але й потенція пророчого для Росії діяння

Попутно в поемі проводиться внутрішня ідея, суть якої можна позначити ходовим вираженням "від долі не підеш". Причому вражає цілеспрямованість твердження цієї думки, зв'язаної з наскрізним лейтмотивом коня: "Князь по полю їде на вірному коні... У нагороду кожного візьмеш ти коня... Твій кінь не боїться небезпечних праць... Але приймеш ти смерть від коня свого..." і т.д. - 12 рядків тільки із прямим згадуванням слова "кінь", а всього із цим образом співвідносяться 63 рядки з 102, що становить більше половини тексту!

Проникаючи в глибини загальнонаціонального духу Росії, поет наполегливо прагнув поринути й у мир її народного життя. Для приклада ще раз звернемося до казок. Ця частина його спадщини дорогоцінна разючим збагненням народного світогляду й народної поетики, у чому свою роль зіграло й ту обставину, що сам він був захоплений миром народної казки. Так, з посилання в Михайлівський Пушкіна писав братові в 1824 році: "Увечері слухаю казки... Що за принадність ці казки! кожна є поема!" Тоді ж зі слів няньки своєї, Орисі Родіонівни, він записав зміст декількох казок і пізніше створив їх чудові віршовані версії:

Вітер, вітер! Ти могутній,

Ти ганяєш зграї хмар,

Ти хвилюєш синє море,

Усюди вієш на просторі

("Казка про мертву царівну й про сім богатирів", 1833)

Хіба не дивує це вміння казати, "баяти" так добре й складно, і так по-російському - воістину "там російський дух"! Органіка перетворення народного мовлення й фольклорно-поетичного мислення в Пушкіна бездоганна. Починаючи із зовнішніх прикмет. От повна назва одного із кращих зразків: "Казка про царя Салтане, про сина його славному й могутньому богатирі князі Гвидоне Салтановиче й про прекрасну царівну Лебеді" (1831) - у традиції велемовності, характерної для народної писемності

Три дівиці під вікном

Пряли пізно вечірком.

"Каби я була цариця, -

Говорить одна дівиця, -

Те на увесь хрещений світ

Приготувала б я бенкет".

"Каби я була цариця, -

Говорить її сестриця, -

Те на весь би мир одна

Наткала я полотна".

"Каби я була цариця, -

Третя мовила сестриця, -

Я б для панотця-пануючи

Народила богатиря".

Тільки вимовити встигла,

Двері тихенько заскрипела,

И в світлицю входить цар,

Сторони тої государ.

В усі час розмови

Він стояв позадь забору;

Мовлення останньої по всьому

Полюбилася йому.

"Здраствуй, червона дівиця, -

Говорить він, - будь цариця

И народи богатиря

Мені до результату вересня.

Ви ж, голубушки-сестриці,

Вибирайтеся зі світлиці,

Поїдьте слідом за мною,

Слідом за мною й за сестрою:

Будь одна з вас ткаля,

А інша куховарка".

От так: коротким рядком, співучою римою, з масою чисто народних висловів ("Три дівиці під вікном //Пряли пізно вечірком... "Каби я була цариця", - //Третя мовила дівиця... В усі час розмови //Він стояв позадь забору; //Мовлення останньої по всьому //Полюбилася йому"). І в самому викладі - багаторазові повтори, що йдуть від народного епосу, ситуацій з відповідними поновленнями описів: кораблик у море, острів Бешкетник, білка із золотими орешками, тридцять три богатирі, царівна Лебідь, перельоти Гвидона через море. І повтори не просто троєкратні, як звичайно в народних оповіданнях, а найчастіше п'ятикратні