Ця група складається із двох народів - ескімосів і алеутів

Ескімоси, самоназва юпигит, югит (теперішні люди), анкалин ("поморянин" по-чукотски), нимилгин ("селянин" по-корякски). У Росії їх налічується близько 1700 чіл. Ескімоси проживають в основному в США й Гренландії (приблизно по 45 тис. чіл.), а також у Канаді (близько 26 тис. чіл.). Російські ескімоси живуть змішано із чукчами на східному узбережжі Чукотки й о-ві Врангеля

Походження ескімосів дискуссионно. Уважається, що їхньою прабатьківщиною був крайній північний схід Азії, звідки вони поширилися на північний захід Америки. Перші історичні згадування про ескімосів сходять до XVII в., а контакти з росіянами - до середини XIX в.

Ескімоси ставляться до арктичного (ескімоської) расі великої монголоїдної раси. Віруючі - православні, хоча збереглися в ескімосів також анімістичні подання, шаманство. Ескімоською мовою існує писемність (в 1932- 1937 р. - на латиниці, а потім - на російській графічній основі). Середнє покоління, у найкращому разі, володіє їм пасивно, а молодь говорить по-російському.

Алеути, самоназва алеут, унанган - корінне населення Командорських про-вов. Чисельність у РФ (1989) - 644 чіл. (У СРСР - 702 чіл.). Живуть також у США, корінне населення Алеутських про-вов, на південно-західному краї п-ова Аляска й деяких прилягаючих до нього дрібних островів - числом близько 2 тис. чіл. (1990). Алеутами себе називає частина ескімосів Юго- Західної й Південної Аляски. Ставляться до арктичного (ескімоської) расі великої монголоїдної раси

Назва "алеутів" було їм дано росіянами після відкриття ними Алеутських про-о- вов і вперше зустрічається в документах 1747 р. З 1799 р. ці острови належали Росії, управлялися Російсько-американською компанією, що заселила алеутами Командорські й Прибиловские о-ва. Алеути були звернені в православ'я, зазнали впливу від сильне російської. В 1867 р. Алеутські про-ва й Аляска були продані США.

Алеутська мова включає три діалекти: уналашкинский (східний), актинский і аттовский (західний). Діалектні розходження не настільки разючі, щоб перешкоджати взаєморозумінню між носіями різних діалектів

Росіянами вченими И. Е. Вениаминовим і Я. Е. Неколірним в XIX в. була створена алеутська писемність на базі російської графіки. Однак вона припинила своє існування після продажу Алеутських про-вов Америку (1867). В 70-х рр. XX в. Аляскинским центром по вивченню мов корінного населення було уведено в алеутів навчання на них рідній мові