Читачі добре пам'ятають зміст повести, тому, звертаючись до читання тієї або іншої глави, Читач повинен попередньо позначити мета читання, щоб вони могли представити характер тієї розумової діяльності, що будуть здійснювати в процесі сприйняття наміченої глави. Так, виділяючи для читання главу «Море», ми пропонуємо їм вести спостереження у двох напрямках: з одного боку, відзначати всі ті художні деталі, які дають нам подання про Пете, його зовнішності, особливості характеру, захопленнях; з іншого боку, звернути увагу на картини моря, намальовані письменником, на те, які образотворчі засоби знаходить він для створення подібних картин

Як бачимо, ця глава знайомить нас із одним з головних героїв повести, уводить в обстановку, що передувала грізним подіям, а також дозволяє зупинитися на картинах моря й дати учням подання про пейзаж. Перші спостереження в себе над текстом повести надзвичайно важливі. Вони дають наочне подання про значення деталі: ясно-зелений силует трехтрубного броненосця із червоним прапорцем на щоглі й той же броненосець йуетой, без команди, з машинами, залитими водою, зі спущеним прапором повстання... оточений тісним конвоєм диму; батраки, які зривали із себе кашкети й сорочки й, з люттю розмахуючи ними, привітали інсургентів, і ті ж люди, мовчачи смотревшие йому вслід.

На підставі прочитаного Читачі прийдуть до висновку: допитливий і чуйний до всіх змін, що відбувають навколо, Петя спостерігає хвилювання людей побачивши броненосця, і це змушує його задуматися, чому корабель притягав до себе напружені погляди

Потрібно, щоб Читачі зрозуміли, що Петя, з яким ми зустрічаємося на початку повести, ще далекий від усвідомлення революційного значення броненосця «Потьомкін», що він для хлопчика поки лише одна з таємниць, що хвилює в силу своєї незвичайності й загадковості. Однак Петя почуває непереборне бажання проникнути в цю таємницю, от чому спостережливість хлопчика особливо загострюється

Петя весело провів літо на дачі. Ми бачимо його в те самий ранок, коли сімейство Бачей збирається додому, в Одесу. Зовні Петя підготовлений до зустрічі з містом, але внутрішньо він продовжує почувати себе вільним, незалежним, «людиною природи». Йому заважає міський костюм («Черевики стискували хлопчика...», «Капелюх, повний вітри, колотилася за спиною», «У панчохи впивалися колючки..,»). Костюм означає для Пети кінець звичній волі, розлуку з морем, а воно тут, на дачі, було особливо близьким і давало багату їжу буйній уяві. От і зараз фантазер і мрійник Петя, придя востаннє на «пречудовий у світі пляж», розглядає таємничі сліди, прощається з морем. Хлопчик гаряче любить, море й розуміє його поетичну красу

Малюючи море, письменник тонко й мальовничо передає гру його фарб (світло-блакитне... яскраво-синє... темно^-індигове... малахітове). Він одухотворяє море, наділяючи його властивостями живої істоти. Воно може бути ласкавим, може гніватися, гневаться. У гарну погоду море грає баранчиками; у шторм - збаламучені хвилі волокут і шпурляють уздовж береги глянсувате тіло дохлого дельфіна. Потужні звуки чує читач, сприймаючи картину стихії, що розбушувалася (дошки прибою... з гарматним громом розбиваються об берег. Луна дзенькає бронзою в приголомшеному повітрі. Тонкий туман бризів висить серпанком у всю величезну висоту вражених обривів; див. докладно текст повести).

Показуючи кольоровий діапозитив «Чорне море», можна запропонувати учням описати картину, використовуючи слова й вираження із глави «Море». Читачі не раз осмислювали в процесі аналізу добутків функціональну значимість художніх описів природи. Досить згадати, що картина літньої ночі наприкінці оповідання «Муму» Тургенєва допомагає нам зрозуміти обновлений стан душі Гарасима, а смутна осіння природа Кистеневской гаю дає можливість ще глибше відчути гіркота втрати молодого Дубровского. Такі спостереження розширювали подання учнів про емоційний світ героїв, допомагали зрозуміти те, що прямо не висловлено й не назване письменником

Працюючи над повістю Катаєва «Біліє вітрило самотній», ми маємо можливість сформулювати й саме поняття «пейзаж у художньому творі», визначити його основну функцію: пейзаж допомагає письменникові не тільки розповісти про місце й час зображуваних подій, ио й глибше зрозуміти переживання героїв. Так, прощаючись із морем, Петя сумує. Він згадує вірш Лермонтова:

  • Біліє вітрило самотній
  • У тумані моря блакитному...

Ці рядки розкривають сумну схвильованість хлопчика, його небажання покинути місця, що полюбилися