Це твердження академіка О. Мазуркевича спонукає до глибокого вивчення спадщини нашої науки. Дослідження проблеми формування професійної готовності студентів до викладання світової літератури в межах XX ст. доцільно з'єднати з аналізом вивчення світової літератури в загальноосвітній школі. Ця проблема виникла сама в період реорганізації семирічної політехнічної школи в десятилітню (1932 - 1935). У цей час почалася робота, пов'язана зі складанням програм для учнів 8-10 класів. У нові програми по літературі ввійшли й добутку світового письменства. Учені-методисти уважно розглядали планування навчальної дисципліни в школах закордонних країн, порівнювали зміст і ціль шкільних програм за кордоном (Німеччина, Франція, Австрія, Швейцарія й ін.) і в СРСР. Аналіз розподілу програмного матеріалу по світовій літературі здійснимо трьома етапами:

□ перший етап почався в 1935 р. (період реорганізації семирічної політехнічної школи в десятилітню) і завершився в 1990 р.;

□ другий етап тривав з 1991 р. (введення в школах України нової дисципліни - «Закордонна література») і до 2004 р. (перехід на дванадцятирічний строк навчання в школах України);

□ третій етап - з 2004 року й до цих пор

Цей етап відзначається проведенням нових експериментальних досліджень щодо створення програм, підручників, посібників в умовах переходу України на нову систему утворення

Розглянемо кожний із цих етапів, які зіграли вирішальну роль у становленні методики викладання світової літератури Вукраине.

Загальна схема розподілу програмного матеріалу зі світової літератури першого етапу показує методичні недоліки, допущені її складачами:

А) не були визначені місця добутків у навчальній програмі. Їх пропонували помістити наприкінці програми без будь-яких методичних рад (див. програми 1935 - 1936 н.р.; 1951- 1952 н.р.; 1954-1955 н. г.; 1955-1956 н. г.; 1963-1964 н. г.; 1974-1975н. г. - IХ-Х кл.);

Б) не враховувалися межлитературние зв'язку (за винятком програм 1939-1940 н. г.; 1972-1974 н. г.; 1981 - 1982 н.р.; 1990-1991 н. г.);

В) за останні тридцять років у програмах цього етапу не переглядалося питання вивчення добутків світового письменства, хоча на важливість цієї проблеми й необхідність її рішення звертали увагу вчені - теоретики й методисти (Т. Зепалова, К. Нартов, А. Савченко, С. Трембитская, С. Тураев, Д. Чавчанидзе, а також автор цього підручника). У їхніх роботах обґрунтовувалася необхідність розробки програми вивчення світової літератури в середніх навчальних закладах і впровадження цього курсу в систему середньої освіти

В 1978 р. цю проблему торкнулася В. Щербина в методичних спостереженнях і роздумах «Проблеми літературного утворення в середній школі». Відзначаючи «повно неблагополучний стан справи» у шкільних програмах щодо класиків світової літератури, він привів ряд вагомих доказів, обертаючи при цьому увага на необхідність вивчення світової літератури: «...було б невиправданим взагалі відсторонити з поля зору учнів явище іноземної літератури, тим самим непробачно збіднити їхній духовний мир...». Далі В. Щербина приводить маловідомий лист-протест М. Горького (від 31 грудня 1930р.), у якому той звертається до наркома утворення А. Бубнову, виступаючи проти вилучення зі шкільних програм творчості закордонних письменників, оскільки, «... закінчуючи школу, учень буде повним невігласом щодо іноземної літератури...».

Дослідницька робота, що проводилася в школах УРСР, виявила методичні недоліки літературного утворення. Програма по російській літературі для шкіл з російською й українською мовами навчання (К., 1977) орієнтувала вчителів на вивчення добутків світової літератури наприкінці навчального року, за винятком 8 класу. Пояснювальна записка із цього приводу не давала ніяких рекомендацій. На уроках літератури матеріал вивчався відповідно до програми й переставляти його не дозволялося. Не аналізувалися зв'язки з українською літературою, в учнів не було чіткого подання про світовий літературний процес і про кожну національну літературу як його складових

В 1979 р. співробітники Науково-дослідного інституту змісту й методів навчання АПН СРСР працювали над удосконаленням типових програм по літературі для восьмирічної й середньої школи. У проекті оновленого варіанта програми щодо вивчення світової літератури не було ніяких змін. Науковці С. Тураев, А. Спектор, учителі Д. Зодотинская, Л. Каменська, С. Попова, Д. Вагнер позначили цю проблему, обговорюючи проект типової програми на сторінках журналу «Література в школі». С. Тураев, формулюючи головний недолік програми, помітив: «Добутку письменників Заходу, які представлені в програмі 8-10 класів, сприймаються й учителями, і школярами, як деякий придаток...». Цей Недолік програми підкреслює й А. Спектор: «Наприкінці програмного розділу кожного класу подається рубрика: «Із закордонної літератури Вважаю, що таке розміщення матеріалу не відповідає новим тенденціям у вивченні літературного процесу, підминає принцип історизму, руйнує логічну побудову програми, веде до непотрібних повторень, не формує цілісного й стрункого подання про розвиток літератури».

Незважаючи на те, що в доробленому послу обговорення проекті зазначено: «Програма 8-10 класів передбачає вивчення деяких добутків світової літератури (розміщення їх у програмі підпорядковано хронологічному й історико-літературному принципу; виключення було зроблено для В. Шекспіра і Й.-В. Ґете, вивчення яких передбачене наприкінці 9 класу з огляду на вікові можливості учнів)», у програмах, які вийшли в 1980 р., теми по світовій літературі по кожному класу втримувалися наприкінці без будь-яких пояснень і вказівок. Учителеві дозволено творчо підходити до вивченню цих тим, вибору місця й часу. Така побудова програми послужилася причиною труднощів у роботі, особливо молодих учителів. Вивчення закордонної літератури фактично випало із системи історико-літературного курсу старших класів

В 1980/81 роках з'явилися труднощі з вибором об'єкта для спостереження за традиційним вивченням добутків світової літератури. Ці теми або не розглядалися зовсім, або відчувалася неприхована штучність у їхньому вивченні. Під час анкетного опитування 812 учителів (з 850) відзначили труднощі у вивченні закордонної літератури наприкінці навчального року. Після обговорення відділом методики літератури НДИ педагогіки УРСР результати дослідження були враховані під час складання програм на 1981 рік. Розподіл матеріалу по закордонній літературі в програмі підпорядковано хронологічному й історико-літературному принципу; виключення зроблене лише для добутків В. Шекспіра і Й.-В. Ґете. Пояснювальна записка орієнтувала вчителів на вивчення закордонної класики у взаємозв'язку з добутками росіянці й української літератур. Це підтвердило важливість нашого дослідження й необхідність його подальшої розробки. Всі наступні програми не містили істотних змін щодо вивчення світової літератури вшколе.

Слід зазначити плідну роботу вчених-методистів В. Голубкова, Г. Рибниковій, Г. Кудряшова, 3. Рез, О. Богдановой, В. Маранцмана, М. Черкезовой і інших, тому що саме вони створювали програми, підручники й допомога з літератури. Не залишили без уваги також діяльність науковців, які розробляли питання вивчення світової літератури в школі. Це, зокрема:

-докторська дисертація ДО. Нартова «Взаємозв'язок вітчизняної й закордонної літератури в системі нравственно-естетического виховання школярів» (М., 1984), а також його посібник для вчителів «Закордонна література в школі» (М., 1976);

-посібник Н. Муравьевой «Закордонна література» (К., 1964);

-посібник для вчителя Ф. Прокаева, И. Долганова, В. Кучинского «Закордонна література в школі» (К., 1987);

-дослідження ПРО. Чиркова «Вивчення сучасної закордонної літератури в 10 класі» (К., 1982) і багато інших, які й дотепер не втратили своїй актуальності й науковій значимості