ПОВІСТЬ ПРО ВАРЛААМЕ Й ИОАСАФЕ - перекладна повість, широко розповсюджена в давньоруській писемності. Вона відома у величезному числі перекладів і переробок більш ніж на 30 мовах народів Азії, Європи й Африки. Найбільш стійка думка про індійське походження П. і про те, що в основу її нібито покладена легендарна біографія Будди, що придбала в переробці христианизированний вигляд. По інший, можливо, більше вірній гіпотезі, П. створена в Центральній Азії. Імовірно, із грузинської версії П., був зроблений її грецький переклад, а з його - переклад на давньоруську мову, здійснена в Києві не пізніше XII в.

Сюжет П. такий: в індійського царя Авеніра народжується довгоочікуваний син Иоасаф, якому звіздарі пророкують майбутнє християнського подвижника. Цар-ідолопоклонник поселяє сина в ізольованому від зовнішнього миру палаці, щоб він не міг довідатися ні про християнство, ні про трагічні сторони життя - хвороби й смерті, тому що смутні думи можуть, на думку батька, збудити в Иоасафа інтерес до релігії. Але християнин-пустельник Варлаам проникає в палац під видом купця й прилучає Иоасафа до християнської віри. Переборовши люте протиборство батька, Иоасаф стає ревним християнином. Коли Авенір під впливом сина сам приймає хрещення, Иоасаф віддаляється в пустелю й стає пустельником

Особливе місце в сюжеті П. займають повчальні притчі, за допомогою яких Варлаам розкриває своєму юному слухачеві моральні завіти християнства. Особливе поширення в давньоруській писемності придбала “Притча про єдинорога”. У ній розповідається, як людина, тікаючи від дивовижного звіра-єдинорога, падає в рів. Йому вдається вчепитися за галузі зростаючі на краю рову дерева. Корінь дерева безупинно гризуть дві миші - чорного й біла, а падіння дерева, разом з людиною, що перебуває на ньому, очікує на дні дракон. Але людина проте з насолодою вкушає капающий з листів солодкий мед. Далі треба роз'яснення алегорії: єдиноріг - смерть, рів - наш мир, дерево - життєвий шлях: його постійно укорочують дві миші - день і ніч, Дракон - “чрево пекла”, що капає мед - радості життя. Притча засуджує людей, які, думаючи лише про земні радості, забувають про неминучу смерть і порятунок душі

Давньослов'янські переклади П. мали широке поширення на Русі, притчі з її ввійшли до складу Прологу. Збереглися численні зображення сюжетів П. на фресках, іконах, книжкових мініатюрах. В XVII в. П. послужила основою сюжету однієї з перших п'єс російського театру

Изд.: Повість про Варлааме й Иоасафе (уривки) /Подг. тексту, переклад і ком. И. Н. Лебедєвій//ПЛДР: XII століття.-М" 1980.-З. 196-225; Повість про Варлааме й Иоасафе /Подг. тексту, исслед. і ком. И. Н. Лебедєвій.- Л., 1984.

И. Н. Лебедєва