6) Значення бабусі у формуванні Михайлика.

2.2.3. Бесіда за питаннями до характеристики бабусі.

• Коли ви вперше у творі знайомитеся з бабусею?

• Чим найбільше полюбляла займатися бабуся? Про що це свідчить?

• Для чого бабуся намагалася привчити Михайлика?

• Як бабуся ставилася до пестощів онука?

• Що, на ваш погляд, Михайлик цінував у бабусі?

• Як ви ставитесь до своїх бабусь? Чим вони нагадують бабусю Михайлика?

2.2.4. Підсумок.

«Народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними і стали жити на пішаку. А коли селянський поземельний банк почав продавати землю князя Кочубея по сто двадцять п’ять карбованців готівкою, а в розстрочку на сорок дев’ять років — по триста карбованців за десятину, мій дід скріпив купчу на три шнури та й продав за них свою силу й роки. А що ж було робити, коли в хаті як не через рік, то через два скрипіла колиска і народжене життя мало йти в світ не старцем, а сівачем».

«...Уже й життя минуло їхнє, та й досі мої старі жили, наче молодята: не тільки на людях, а й поміж собою вони увесь вік були делікатні, уважні, привітні.

Уміли шанувати й добрих людей, і мовчазну скотину, і святу працю, і святий хліб, тільки не вміли шанувати свого здоров’я».

2.3. Образ батька Михайлика — Панаса Дем’яновича.

2.3.1. Цитатна характеристика.

• «Я пізнав і не пізнав свого тата. Десь, неначе з далекої темені, обзивався мені його голос, десь ніби я бачив ці очі, але де — не знаю. Одначе як гарно було пригортатися до цього чоловіка, що однією рукою притримував мої босі ноги, а другою — голову».

• «Побалакати з батьком нам не дали сусіди. Їх одразу ж набилась повна хата, на столі з’явилися немудрі подарунки... Я захопив у сон батькові слова: «Нічого не вигорить у них, нічого! Коли не втримались на гриві — не вдержаться на хвості!»

• «І досі з глибини років озивається голос мого батька, який одного прихмареного ранку поставив мене, малого, радісного і схвильованого до плуга, а сам стояв біля коней. Дома він про нашу працю говорив як про щось героїчне: «Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами, а ми собі оремо та й оремо поле».

2.3.2. Додатковий матеріал.

В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби.

2.3.3. Орієнтовний план до характеристики образу Панаса Дем’яновича.

1) Батько Михайлика — лицар-хлібороб.

2) Зовнішність і портрет героя.

3) Риси характеру Панаса Дем’яновича: а) добрий; б) працьовитий; в) відповідальний;

Г) чуйний.

4) Інші риси: а) авторитетний серед селян; б) шанобливий у ставленні до рідної землі, родини; в) захисник інтересів простого люду.

5) Панас Дем’янович — втілення вікової селянської мудрості.

2.3.4. Бесіда за питаннями.

• Яким Михайлик уявляв свого батька? Чого він очікував від нього?

• Чому батько привчав Михайлика?

• В чому проявляються батьківська турбота, піклування про сина?

• Що свідчить про батьківську самовідданість синові? (Носив до школи; купив чоботи, бублика з маком.)

• Чи було соромно батькові за Михайлика - школяра? Відповідь вмотивуйте.

2.4. Образ матері Михайлика — Ганни Іванівни.

2.4.1. Цитатна характеристика.

• «Цієї уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені. І я теж, як свято, очікую того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито. І як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами. Я й досі впевнений, що холодність збіднює і світ, і душу навіть дуже розумним людям». (Михайлик про мамину поетичну вдачу)

• «Он прочитав один розумник геть усю Біблію і позбувся того, що мав у черепку,— показуючи пальцем на лоба, страхає мене святим письмом». (Ставлення матері до Біблії)

• «В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля все знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледачого».

• «Коли на городі з’являвся перший пуп’янок огірка чи зацвітав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тоді в блакитних очах її назбирувалось стільки радості, наче вона була скарбничим усієї землі. Вона перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину, вона першою показала, як плаче от радості дерево, коли надходить весна, і як у розквітлому соняшнику ночує оп’янілий джміль. Від неї першої я почув про калиновий міст, до якого й досі тягнуся думкою і серцем...»

• «Що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій Ярославні, перед людяністю, скромністю і мудрістю якої я й досі схиляю свою вже посивілу голову. Не знаю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, мов зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних, потрісканих рук. Може, тому його й було так багато, що воно трималося не на поверхні, а в глибоких шпаринах материнських рук...»

2.4.2. Додатковий матеріал.

Найбільша захисниця краси — Михайликова мати. То вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника.

Ганна Іванівна, мати Михайлика, була неписьменною жінкою. Для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. Вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. Мати Михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село.

Сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і Михайлика. І дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною.

У праці Ганна Іванівна знаходила свою найвищу радість: «...Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин».

2.4.3. Орієнтовний план до характеристики образу Ганни Іванівни.

1) Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди.

2) Зовнішність героїні.

3) Риси характеру матері Михайлика: а) щира; б) добра; в) працьовита; г) уважна;

Д) справедлива; е) наполеглива; є) цілеспрямована.

4) Ставлення Ганни Іванівни до природи, городини, художніх творів, Біблії.

5) Ганна Іванівна — це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки.

2.4.4. Бесіда за питаннями.

• Чому вчить мати сина?

• Що свідчить про те, як мати постійно піклується про здоров’я своєї дитини?

• Як Ганна Іванівна прищеплює синові любов до землі-годувальниці? Наведіть приклади, посилаючись на текст твору.

• Чи була мати суворою по відношенню до свого сина?

• Як мати поставилася до сина, коли той без дозволу взяв ночовки, насіння?

• Яким Ганна Іванівна хотіла бачити Михайлика у майбутньому? Чи відчуваєте ви теплоту, ласку, лагідність своїх матерів по відношенню до себе? В чому це виявляється?

2.5. Образ подружки Люби.

2.5.1. Цитатна характеристика.

• «...Стояла чорнява худенька дівчинка років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум’янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі».

• «А я вже в школу ходжу. У нас в одному класі вчиться дві групи — менші сидять попереду, більші — позаду. Мене ж вчителька посадила на самій першій парті,— хвалиться і радіє дівчина».

• «...Де ішла — зникла тоненька, мов горсточка, постать...»

2.5.2. Додатковий матеріал.

Люба — перша приятелька Михайлика, шкільна подруга. Ця дівчина — сама щедрість, доброта. Вона мовби випромінює сонце. Це маленька лісова царівна, яка знає дуже багато таємниць природи. Дівчина надзвичайно спостережлива, чуйна. Це вона «пособила» Стельмахам не їхати з Поділля в Херсонські степи... Як і тітка Василина, Люба співуча: «В них живуть голоси... предків». Героїня розуміє проблеми іншого і сприймає їх, як свої.

2.5.3. Орієнтовний план до характеристики образу Люби.

1) Люба — подружка Михайлика.

2) Портрет і зовнішність героїні.

3) Риси характеру Люби: а) щедра; б) добра; в) чуйна; г) лагідна; д) працьовита;

Е) турботлива.

4) Любов героїні до природи.

5) Люба — гарна співачка.

6) Значення образу подружки Люби.

2.5.4. Бесіда за питаннями.

• Де вперше Михайлик зустрічається з Любою?

• Як Люба ставиться до Михайлика?

• Про що свідчить обізнаність Люби у природному середовищі?