Мета: продовжити опрацьовувати зміст пригодницького

Роману, визначаючи основні ідеї, мотиви твору, роль патріотизму в його сюжеті; охарактеризувати головного героя роману як сильного типу української людини; розвивати логічне і критичне мислення; вміння доводити власну думку, її обґрунтовувати, мотивувати, робити виважені підсумки; формувати світогляд школярів; виховувати патріотів України, почуття любові до національних традицій, звичаїв і обрядів, інтерес до історичного минулого рідного краю.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І. Багряного, текст роману, творчі роботи школярів за його змістом, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Перебіг уроку

І. Організаційний Момент.

Визначення Емоційної Готовності Учнів До Уроку

Іі. Перевірка Домашнього Завдання

Зачитування учнями уривків із власних творчих робіт, які необхідно було написати вдома. Стислий коментар почутого, висловлення вражень.


Ііі. Актуалізація Опорних Знань

Літературний диктант «Герой роману І. Багряного «Тигролови»

За наведеними цитатами-характеристиками необхідно визначити літературного героя твору.

• «Високий, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набикир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться». (Гриць Сірко)

• «Чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ… виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської держави». (Майор Медвин)

• «Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидний, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах ічаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливській ніж». (Дід Сірко)

• «І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби полізти — і полізе. Їй би треба хлопцем родитись». (Наталка)

• «Їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий». (Сірківна)

• «…був у людей старого гарту — гостинний і привітний, з чуттям власної гідності». (Макієнко)

• «І в ній кров бурхає так, як і в кожної тварини тут, як у пантери, чи в рисі, чи в тигра». (Наталка)

• «Гість виплутався з кущів і підійшов, розпливаючись в широку радісну посмішку цілим своїм квадратовим косооким обличчям. Присадкуватий і добродушний…». (Тунгуз Пятро Дядоров)

• «Він прожив все життя отак, сам-один, як палець, на величезні простори. Мисливив і був повним господарем. В нього вже не було зубів, а сам він — як сухенький зморщений грибок. Жив він з того, що ловив рибу, а іноді і вивірку…» (Іно-кентій Петрович)

• «О, старий дідуган стільки надивився за життя, стільки думав над усім і розумів навіть, чим що дише, що міг би консультувати багатьох вчених і професорів з цих питань». (Дід Сірко)

• «Бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів». (Медведин)

• «Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На крутому лобі дві глибокі зморшки сторч між крилами брів, а в зморшках сіль від поту. Одна брова тремтить, і від того таке враження, ніби брови ті пориваються полетіти». (Григорій Многогрішний)


Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

IV. Оголошення Теми, Мети Уроку.

Мотивація Навчальної Діяльності

V. Основний Зміст Уроку

Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи.

І. Багряний

Тільки вільний народ своє щастя кує, Тільки вільний народ і бере, і дає…

О. Олесь

1. Вступне слово вчителя

Шановні друзі!

Гортаючи сторінки роману І. Багряного «Тигролови», ми не можемо не захоплюватися мужністю, винахідливістю, порядністю його головного героя — інженера-авіаконструктора Григорія Многогрішного. Він патріот рідного краю, який дійсно довів це своєю синівською вірністю, вчинками і справами.

Тож на уроці спробуємо дослідити, як головний герой твору бореться проти порушення елементарних прав людини, намагається протистояти тоталітарній системі, яка панувала у ті часи.

2. Григорій Многогрішний — сильний тип

української людини. Характеристика образу

2.1. Цитатна характеристика героя.

• «Той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу. Той божевільний, той маніяк вистрибнув… вистрибнув на ходу поїзда. Стрибнув у певну смерть, але не здався».

• «Всі знали подробиці про того «диявола», про того юнака, на двадцять п’ять літ каторги приреченого, що переступив «трибунал» і вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда».

• «Григорій Многогрішний — образ як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і плюндрованої за те Вітчизни».

• Медвин про Григорія: «Це ж той диявол. Це ж той, що він з ним негоден був дати ради і що стоятиме йому у віччю все життя, либонь». «Він пригадує ту виняткову епопею перед двома роками… над тим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини». Очі замордованої, розчавленої, але не переможеної жертви.


• «Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах. «Воля! Воля!». «Широко роздимаючи ніздрі, він захлинався нею на бігу, розривав грудьми зелену стіну. Всі двадцять п’ять літ в ньому зажили враз».

• Зовнішність під час втечі: «В нього не було ні вогню, ні зброї, в нього не було нічого, навіть шапки й черевиків, лише напівзотліле тюремне лахміття, та й те геть обривалось і лишалось шматками на кущах».

• «Був живучим і витривалим на диво».

• «Його везли етапом з України на Колиму. Присудили 25 років каторги і везли десь поховати в сніги».

• «Як один хоробрий і сміливий п’ять разів переміг смерть, видерся з пащі дракона і, гнаний буйною радістю, доніс свою голову аж сюди, доганяючи щастя».

• «Боже, скільки змін відтоді, як бачив себе востаннє голеним! Аж самому стало себе шкода, шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що колись зводило дівчат з розуму. Шкода молодості, шкода втраченого безповоротно того, що вже ніколи, ніколи не повернеться».

• «Обідраний, худий, аж чорний, із ножиком. Ні — що не поламане, руки, ноги, голова — цілі, а мертвий…»

• «Доля його не відстає від нього».

• «Нащадок славного роду — закинений з далекої, далекої землі химерною долею».

• Сірко про Григорія: «Це, мабуть ти, козаче (до Григорія), Щасливий такий. Дай Боже!»

• «Він був щасливий біля неї (Наталки). Він відчував, як у нім кипіла і вирувала кров від самого звучання її голосу. Голос той відгукувався у нім дивним, багатим відгуком, з болем, з мукою. І це було щастя. Болюче, але велике, майже недосяжне для розуму щастя».

• «Мавши вроджений нахил до спостережень, виросши серед природи, він мав в тім велику втіху».

• «Цей пес відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість, і намагався подряпати серце, якби дістав. І все за те, що я любив свою батьківщину, любив свій нещасний край і народ. Стрибнув у ніч, у смерть, на щастя».

2.2. Загальна характеристика образу (матеріал для вчителя й учнів) Головний герой твору — інженер-авіатор, доля якого у романі є трагічною. Гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного — Григорій Многогрішний не скорився, не змирився зі своїм нав’язаним насильно статусом


В’язня. І хоч на кожній зупинці поїзда-дракона охоронці робили перекличку, він утікає від смерті, усвідомивши для себе головне: ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи. Вистрибнувши на ходу із черева вогненного дракона-поїзда, Многогрішний відчув себе людиною, хоч і голодною, обірваною, скаліченою, але вільною і від цього щасливою.

Опинившись наодинці із пралісом, юнак шукає їжу, ласує горішками бурундука, знаходить дикий часник, однак від голоду знесилюється і часто марить. Раптом випадково біля річки знаходить ніж і радіє йому як дитина. Григорій голиться, готуючись до далекої дороги у непрохідній тайзі. Та доля готувала йому нове випробування.

Григорій врятовує від ведмедя дівчину Наталку Сірківну із сім’ї переселенців. Довго хворіє, але любов до життя перемагає. Він не просто стає братом і сином, чесним і сміливим мисливцем. Однак юнака не залишає ще одна проблема — знищити отого Людолова-Медвина, щоб такі, як він, не розмножувалися, як пошесть, не отруювали своїм існуванням світ. Бо рано чи пізно всякі злочини будуть оцінені справедливо, бо немає зла, яке не було б покараним. І борець здійснює вирок над злочинцем, зустрівши його раптово в тайзі. Григорій прагнув це здійснити і в тюрмі, і коли втікав з ешелону, і коли став тигроловом. Мета знищити Медвина як зло — це сенс його життя. Перемога Многогрішного — не є помста, це виконання обов’язку, яким керується у своєму житті головний герой.