Мета: ознайомити учнів з етапами життєвого і творчого

Шляху письменника, розкрити жанрове й тематичне розмаїття його творчості; формувати власне став­лення до таких особистостей, як І. Франко; вихо­вувати інтерес до творчості письменника.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет І. Франка, виставка творів письменника, епіграф до уроку, таблиця.

Ми не можемо назвати, мабуть,

Жодної ділянки людського духу,

В якій би не працював Іван Франко

І в якій би він не був великий.

П. Загребельний

ХІД УРОКУ

І. ОрганізаційнийМомент

Іі. МотиваціяНавчальноїДіяльності. ОголошенняТемиЙМетиУроку

Ііі. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнями навчальногоМатеріалу

1. Вступне слово

Віддаючи належне Івану Франкові як громадському діячеві, ученому-літературознавцеві й філософу, критику й теоретику лі­тератури, ми найбільше уваги приділяємо в основному його спад­щині — художній творчості, де з винятковою силою виявився характер Франкового обдаровання.

2. Розгляд виставки творів письменника

3. План уроку

1. Короткі відомості про життєвий і творчий шлях І. Франка.

2. Поетична творчість.

3. Поеми.

4. Прозові твори.


5. Драматургія.

6. Іван Франко й народна творчість.

Короткі відомості про життєвий і творчий шлях І. Франка

Дата

Подія

27 серпня 1856

Народився у с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Схід­ній Галичині (тепер Львівська обл.) у родині коваля

1862-1864

Навчався в початковій школі в с. Ясениця Сільна

1864-1867

Навчався в школі при василіанському монастирі в Дро­гобичі

18671875

Навчався у Дрогобицькій гімназії

1874

Ранні вірші Франка надруковані в журналі «Друг».

1875

Стає студентом Львівського університету філософського факультету

1876

Вийшла у світ перша збірка «Баляды і росказы»

1877

Надруковано «Бориславські оповідання» Перший арешт Франка

1878

Очолює видання першого в Україні революційно-демократичного журналу «Громадський друг» (Дзвін», «Молот»)

1880

Другий арешт Поява циклу поезій «Думи пролетарія»

1881

Видає журнал «Світ»

1881-1882

Написано повісті «Борислав сміється» і «Захар Беркут»

1883

Працює в редакції журналу «Зоря», входить до складу редакції газети «Діло»

1885-1886

Відвідує Київ, там одружується з Ольгою Хоружинською

1887

Створює поетичну збірку «З вершин і низин»

1893

У Віденському університеті І Франко захистив дисер­тацію

1896

Створено поетичну збірку «Зів’яле листя»

1897

Збірка «Мій Ізмарагд»

1900

Видано збірку «Із днів журби», повість «Перехресні стежки»

1905

Поема «Мойсей»


162

Усі Уроки Української Літератури В 10 Класі


Дата

Подія

1906

Харківський університет присвоїв письменнику науковий ступінь доктора російської словесності

1914

Святкування 40-літнього ювілею творчої діяльності І. Франка

28 травня 1916

Смерть І. Франка; поховання його у Львові на Личаків-ському кладовищі

Поетична творчість І. Франка

Літературну діяльність І. Франко розпочав поезією, яка по­сідає значне місце в його біографічній творчості.

Величезне враження справила на нього поезія Т. Шевченка. Під її впливом формується матеріалістичний світогляд письмен­ника, пробуджується інтерес до народної творчості. Перший вірш Франка, що знаменує початок його літературної творчості,— «На­родна пісня», написаний у 1873 р. Ранні вірші молодого поета дру­кувалися протягом 1874–1876 рр. у журналі «Друг» і увійшли до першої його збірки «Баляды і росказы» (1876).

Вірші цієї збірки переважно романтичного характеру. Поет оспівує героїчне минуле («Святослав»), малює образи сміливих, мужніх людей («Рибак серед моря», «Керманич»), реалістичні картини сучасного тяжкого народного життя («Ой чому ж ти мя, тяжко горенько»).

Пізніше друком виходять збірки «З вершин і низин» (1887), «Зів’яле листя» з підзаголовком «лірична драма», яку створю­вав протягом десяти років (1886–1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «Із днів журби» (1900), «Semper tiro» («Завжди учень») (1906), «Давнє і нове» (1911), «Із літ моєї молодості» (1914).

Поетична творчіть І. Франка вражає глибиною і багатством ідей, широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм. Своєю творчістю поет стверджує високу ідейність мисте­цтва, стверджує поезію громадську, народжену в політичній бо­ротьбі, поезію широких соціально-філософських узагальнень.

В основному своєму вірші «Не мовчи», написаному в 1916 р., незадовго до смерті, Франко закликав передову молодь активно боротися проти соціальної неправди, не мовчати, а повстати проти неї: «Хоч би ушам глухим, до німої гори говори!».

Павло Тичина, характеризуючи поезію Франка, говорив: «Він так само, як і Шевченко, ніколи не переставав закликати народ до боротьби проти катів, проти тиранів, і коли прометеїзм Шев­ченка, згідно з характером його доби, для здійснення своєї про­грами міг дати в руки поетові лише селянські повстанські коси


Та ножі,— прометеїзм Франка дав уже ковалевому сину в руки молот робітничий».

Поеми

У поемах І. Франко поглиблює провідні мотиви своєї лірики. Поет підносив актуальні питання з суспільного життя, будив ви­звольні думки у свого гнобленого народу, оспівував його творчі сили, моральну й духовну велич.

Його поеми умовно можна поділити на чотири групи: реалістично-побутові («Панські жарти», «Наймит», «Сурка»), філософсько-історичні («Іван Вишенський» «На Святоюрській горі»), філософські («Смерть Каїна», «Похорон», «Мойсей»), са­тиричні («Ботокуди», «Мандрівка русина з бідою» та ін.). Окремі теми Франко опрацьовує і в поемах, і в прозових творах та в нау­кових студіях, наприклад: поема «Рибак» і оповідання «Ру­бач», поема «Похорон» і оповідання «Поєдинок», поема «Панські жарти» і стаття «Панщина та її скасування 1848 року», поема «Іван Вишенський» і низку наукових праць про цього видатного українського письменника.

Прозові твори

Прозові твори І. Франка — одне з найвидатніших явищ укра­їнської класичної літератури. За тридцять три роки він написав близько ста десяти різного розміру прозових творів: повістей, оповідань, нарисів.

Матеріали для своїх творів письменник черпав безпосередньо з життя або з цілком достовірних документальних джерел. У лис­тах і статтях Франка є чимало свідчень того, як не раз справжні події служили йому основою для написання творів. Письменник писав: «Ті «неприродні» образи — іменно не витвір моєї фанта­зії, а взяті мною живцем, майже дослівно чи то з усних опові­дань очевидців… або з друкованих пам’ятників».

Глибоко вивчаючи народне життя, Франко вважав своїм обов’язком відображати його таким, яким воно було насправді, аналізуючи і типізуючи факти дійсності відповідно до своєї революційно-демократичної тенденції.

Надаючи перевагу змісту, Франко водночас ставив високі вимоги щодо художньої форми твору. Його проза, різноманітна за своїми жанрами, надзвичайно багата художніми засобами і в зображенні характерів, і в описі різних верств суспільства, і в змалюванні картин природи.

Одним із перших в українській літературі І. Франко зобразив широкі картини праці, показав працю шахтарів, селян, лісорубів,


Мулярів, вуглярів тощо. Переживання, настрої, уподобання і праг­нення його героїв тісно пов’язані з умовами їх життя й праці. Письменник проникливо розкривав внутрішній світ своїх героїв, психологію представників різних суспільних верств.

У змалюванні природи Франко користувався не тільки зо­ровими враженнями, а й усією гамою почуттєвих образів. Він один із перших в українській літературі дав зразок виробничого й міського пейзажу.