Повість «Доля барабанщика» написана барабанщика» Гайдаром в 1938 році. Вона розповідає про суворі випробування, що випали на частку тринадцятилітнього хлопчика Сережи Щербачева, барабанщика піонерського загону. Хлопчик пишається своїм батьком, що боровся за революцію. Але батька заарештували за розтрату казенних грошей. Хлопчик мріяв бути сміливим солдатом-барабанщиком, схожим на маленького французького героя, про яке він читав, але, втративши почуття внутрішньої відповідальності за свої вчинки, робить ряд помилок, які приводять його до зустрічі спреступниками.

В основі сюжету - гострий конфлікт, що допомагає розкрити внутрішній мир головного героя. Стрімко, що розвивається дія, психологічно виправдана: росте ланцюг помилок, оман хлопчика, що залишився без рідних, без доброти й довіри навколишніх. У тональності повести усе сильніше звучить мотив тривоги за долю дитини. Автор простежує, як день за вдень руйнуються в житті Сережи головні етичні норми. Сюжет розвивається від епізоду до епізоду усе напруженіше й напруженіше, подекуди наближаючись до детективного. Однак детективні елементи підпорядковані головній темі добутку - темі виховання. В «Долі барабанщика» Гайдар застосовує форму оповідання від 1-го особи, що дозволяє показати переживання героя, дати його самооцінку, не звертаючись до авторського коментарю. Це щире оповідання хлопчика про свої помилки й омани

Внутрішні монологи, спостереження й міркування героя сполучаються із зображенням його в дії. Вірячи у свого героя, Гайдар психологічно точно показує «випрямлення» юного барабанщика. Перемогли в радянському підлітку почуття єдності з рідною країною, пам'ять про «гарні солдатські пісні» батька й «жовтих галявинах у кульбабах», на яких полягло багато бійців Червоної Армії. Відчуття революційного зв'язку з усім радянським народом розбудило в Сережи бажання жити як всі, «прямо й відкрито» дивитися людям вглаза.

Крізь всю повість проходить романтична тема барабанщика; вона досягає кульмінації в одній з останніх сцен повести: «И пролунав звук, ясний, рівний, начебто хтось зачепив більшу співучу струну й вона, обрадувана, давно ніким не торкнута, затремтіла, задзвеніла, вражаючи увесь світ дивною чистотою свого тону. Звук усе наростав і міцнів, а разом з ним виростав і міцнів я

  • «Випрямлюйся, барабанщик! уже тепло й ласкаво підказав мені все той же голос.- Устань і не гнися! Прийшла пора!»

У внутрішньому діалозі Сережи перемагає безстрашний барабанщик, і хлопчик у відповідальну хвилину стає борцем, що не мириться з тим, що бандити й шпигуни на його очах «ідуть куди їм завгодно». Кульмінаційна сцена повести - розпрямлення барабанщика - вирішена романтичними засобами, і це надає їй високу емоційність. У повісті знайшли новий розвиток теми комуністичного виховання й боротьби з ворогами рідної країни