Він одягнений у свиту. Поряд — торба, сопілка, книги.

Виходить вельможа в одязі царських придворних XVIII століття.

Вельможа-посланець. Дозвольте привітати вас, шановний Григорію Савичу! Я єсть посланець її величності, прибув до вас з Петербурга.

Сковорода неспішно ховає книжку в торбу, встає і теж ввічливо вклоняється.

Сковорода. Ія вас вітаю, прошу сідати... в моєму кабінеті! Яке діло погнало вас так далеко?

Вельможа. Цариця-матушка передає вам своє благовоління, їй угодно було через мене, члена Російської Академії наук, запропонувати вам, Григорію Савичу, переїхати на постійне помешкання в Санкт-Петербург!

Сковорода (вдячно схиляє голову). Передайте цари-ці-матушці, що я благодарствую. Рідного краю не покину, до Петербурга не поїду.

Вельможа (вражено). Але ж вас запрошує сама ца-ри-ця!

Сковорода мовчки схиляє голову, даючи зрозуміти, що розмову

Закінчено, вельможа, скривившись, озирається і з жалем зітхає.

Вельможа. Невже довге злиденне життя так нічому й не навчило вас, Григорію Савичу?

Сковорода бере торбу і щось у ній шукає.

Сковорода. Я живу так, як учив і вчу інших.

Вельможа. Але ж вам милостиво простягає руку сама наймудріша цариця! (Потрясає вражено обома руками у себе над головою). Вас чекають щедрі царські нагороди, титули, маєтки!

Сковорода. Ганятись розумній людині за багатством і славою дуже небезпечно... Шукав чиж солодкої їжі та красивої клітки і, зрештою, не помітив, як у неволю втрапив. Отож і мені: краще сухар з водою, аніж мед з бідою. Мені сопілка та вівця дорожчі царського вінця.

Сковорода дістає з торби книжку, кладе на коліна, щоб читати. Вельможа не може заспокоїтись.

Вельможа. Я поважаю силу вашого духу, Григорію Савичу, шаную ваш розум і високу вченість, але ж ви, блукаючи серед чорного народу, носите свічку перед сліпими, а без очей не побачиш світла! Ви — звонар для глухих, а глухому не до дзвону!

Сковорода (з обуренням). Це ви так думаєте про народ, а я знаю інше: немає сну непробудного! Від усякого сну прокидаються; і хто спить, той не мертвий. Коли виспиться, то прокинеться!

Сковорода встає.

Вельможа. Так що ж передати цариці?

Сковорода. Що вам завгодно з усього того, що я вам сказав.