Улітку 1857 року Гончарів їде лікуватися на води в Мариенбад. Пережита недавно особиста драма, незадоволеність роботою цензора, помисливість привели Гончарова в стан крайньої пригніченості. І раптом: «числа едак 25-го або 26-го, ненавмисно розгорнув Обломова, спалахнув і 31 липня в мене написано було моєю рукою 47 аркушів! Я закінчив першу частину, написав всю другу й в'їхав досить далеко в третю частину». За місяць був написаний майже весь роман. Це, звичайно, не було випадковим: Гончарів дуже довго обмірковував роман і влітку 1857 року тільки записав продумане й відчуте

До кінця літа роман був закінчений, і вже 1 вересня Гончарів у Парижу читав «Обломова» И. С. Тургенєву, А. А. Фету й В. П. Боткіну: «Третього дня, читав їм свій роман, неопрацьований, у глині, у сміттю, з підмостками, з інструментами, що валяються навколо, із усякої дрянью. Незважаючи на те, Тургенєв разверзал обійми за деякі сцени, за інші з люттю пищав: «Длинно, длинно; а до такий-те сцені холодно підійшов».

Стаття Добролюбова розкрила зміст роману з революційно-демократичних позицій, показала повний моральний крах кріпосництва. Вона багато в чому сприяла успіху добутку, що перевершив всі самі оптимістичні очікування

Гончарів писав своєму приятелеві И. И. Льховскому в травні 1859 року: «Обломів», по виходу всіх частин, зробив таку дію, якого ні Ви, ні я не очікували... Навіть люди, мало розташовані до мене, і ті розділили враження. Воно величезно й одностайно».

Довше інших з образів роману не давався Гончарову образ Ольги Іллінською. У свідомості письменника він остаточно зложився, коли в сім'ю Майкових в 1852 році ввійшла Катерина Павлівна, що стала братовою поета - Володимира. Обдарована жінка, розумна, стремившаяся до знань, вона викликала замилування навколишніх. Був захоплений нею й Гончарів, що високо цінував її за літературний талант. У серпні 1858 року він писав: «Справді вона принадність!.. Будь мені 30 років і не май вона мерзенної звички любити Старого1, я б упав перед нею на коліна й сказав: «Ольга Іллінська, це ти!»

А чи не зобразив Гончарів в Обломове самого себе? - запитували люди, що мало знали письменника. Але головні риси Обломова - замислена лінь і неробство - доконане далекі Гончарову. На відміну від свого героя він все життя був трудівником. Правда, повільна хода Гончарова, його повнота, спокійний, навіть апатичний погляд гарних сіро-блакитних очей давали привід порівнювати письменника з Обломовим. Але під зовнішнім спокоєм від настирливих очей ховалася тривожна душа. А. Ф. Коні пише: «Весь зрілий період свого життя він був більшим трудівником. Його переписка могла б скласти цілі томи, тому що він підтримував кореспонденцію із близькими знайомими часто й акуратно, причому листа його представляють прекрасні зразки того епістолярного роду, що був звичний людям 30- 40-х років. Це була некваплива бесіда людини, що не тільки хоче докладно й искренно поділитися своїми думками й почуттями й розповісти про те, що з ним відбувається, але й викликати свого співрозмовника рядом питань співчутливої уваги й милих жартів на таке ж оповідання».

Старими в Майкових у жарт називали за рівну й спокійну вдачу Володимира. Про Гончарове часом говорили як про людину пасивному й ледачому. Але дві третини довгого його життя пройшли на службі, а весь вільний час був відданий творчості. А кругосвітнє плавання на фрегаті «Паллада»! На таку подорож на вітрильнику не кожний міг зважитися! Обломів теж мріяв про подорож у далекі країни, але з дивана так і не зрушився. Роман охоплює - із проміжками - час із 1819 (коли Илюше було сім років) по 1856 рік