Лист "Потрібно любити Росію" адресовано графові А.П.Толстому. У ньому Гоголь любов до Росії зображує як певний щабель до любові до ближнього й до Бога ("Але як полюбити братів, як полюбити людей ?. Для російського тепер відкривається цей шлях , і цей шлях еть сама Росія". У листі багато думок знаходять опору у Священному Писанні. Так, слова Гоголя :"Один Христос приніс і возвестил нам таємницю, що в любові до братів одержуємо любов до Бога". можна співвіднести зі словами Першого Соборного Послання Св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова "Аще хто речет, яко люблю Бога, а брата свого ненавидить, неправда є: тому що не люблять брата свого, егоже виді, Бога, егоже не виді, како може любити".

Більше докладне тлумачення того, як, люблячи Росію, можна знайти любов до Бога, ми знаходимо в гоголівській виписці із приватного листа протоієрея Сабініна "Про шанування святих" - "Ще більше ставиться це до святих наших побратимів, совершеннейшим, ніж ми, які наша Православна Церква визнає до того ж нашими посередниками між Богом і нами". (т.8, с.556).

Цей лист не був пропущений цензурою. Гоголь розумів, чому воно могло бути заборонене, тому що 22 лютого 1847 року н.ст. він писав А.О.Смирновій: ".... знаю тільки те, що цензор був здається в руках людей так званого європейського взглядя, що долаються духом усякого роду перетворень, яким була неприємно поява моєї книги ". (т.9, с.368). Автор добре розумів шкоду, що виходить від європейського погляду на Росію. У листі "Короткозорому приятелеві" він прямо викриває судження про Росію, засновані тільки на знанні європейських законів розвитку історії й держави:"Думки твої про фінанси засновані на чтенье іноземних книг так на англійських журналах, а тому суть мертві думки". (т.6,с.127). "Росія не Франція; елементи французькі не росіяни " (т.6, с.127). У листі "Страхи й жахи Росії", зверненому до Л.К. Виельгорской, він також пише про те, що росіянином нема чого у всім наслідувати Європи. "У Європі заварюється тепер усюди такі сум'яття, що не допоможе ніякий людський засіб, коли вони розкриють, і перед ними буде незначна річ ті страхи, які вам бачаться тепер у Росії. У Росии ще світиться світло, є ще шляхи й дороги до порятунку ..."(т.6. c. 124). Критика західних принципів і нововведень присутнє й у творах Гоголя. Так, пристрасть до придбання грошей він висміює в образі німця Шиллера з "Невського проспекту" - "Він поклав собі протягом десяти років скласти капітал ‹...› і вже це було так вірно й невідхильно, як доля ..." (т.3, с.34). Система європейського діловодства сатирично зображена в другому томі "Мертвих душ" - Гоголь показав господарство полковника Кошкорева, що складає з безлічі контор і комітетів, що контролюють один іншого, а на ділі не виконуючих нічого

Однак, Гоголь не считаль необхідним відкидати всі європейські досягнення й відвернутися від усього, що відбувається у світі. Він писав в "Авторській сповіді": "Не менш сстранно також з того, що я виставив яскраво на вид наші російські елементи, робити висновок, начебто я відкидаю потребу освіти європейського й уважаю непотрібним для російського знати весь важкий шлях удосконалювання людського. І колись і тепер мені здавалося, що росіянин громадянин повинен знати справи Європи ". (т.6,с.2ПРО7). Гоголь дуже високо ставив значення насамперед своєї батьківщини:" И колись і тепер я був упевнений у тім, що потрібно дуже добре й дуже глибоко знати свою росіянку природу й що тільки за допомогою цього знанья можна почувтсвовать, що саме треба нам брати й запозичити з Європи, що сама не говорить ". (т.6,с.2ПРО 7-2ПРО8).

Глибокий інтерес до Росії, до її минулого й сьогодення, ніколи не остаилял Гоголя. Його записні книжки містять відомості про російські національні свята, як християнських, так і язичеських, про звичаї селян, зайнятих земельними роботами й багато чого іншого. У період роботи над другим томом поеми Гоголь задумав книгу про російську географію. Про своє бажання написати таку книгу він писав у невідправленому офіційному листі до графа Л.А.Перовскому, або князеві П.А. Ширинскому-Шахматову або графові А.Ф.Орлову в липні 1850 року:"... Якби доставлено була мені можливість у продовженні трьох років зробити три літні поїздки у внутрішність Росії ‹...›. Я міг би закінчити тоді тоді ту необхідну й потрібну в нас книгу ‹...›. Нам потрібно живе, а не мертве зображення Росії, та істотна, мовець її географія, написана сильним, живим складом, що поставила б російського особою до Росії ..." (т.9, c. 485-486). Гланой темою його поеми стало пізнання Росії, а також природи російської людини, як він писав в "Авторській сповіді": "Мені хотілося у творі моєму виставити переважно ті вищі своства росіянці природи, які ще не всіма цінуються справедливо, і переважно ті низькі, які ще не досить усіма осміяні й уражені. (т.6,с.213).

Сам сюжет "Мертвих душ", як говорив Пушкін, сприяв тому, щоб "изъездть разом з героєм всю Росію й вивести безліч найрізноманітніших характерів."(т.6, с.211). У листі до графа А.П.Толстому "Потрібно проездиться по Росії" Гоголь також говорить про необхідність знання того, що відбувається в ній : " Потрібно самому дізнаватися, потрібно проездиться по Росії ‹...›. У такий же спосіб, як росіянин мандрівник, приїжджаючи в кожне значне європейське місто, поспішає побачити всі його стародавності й достопримечаиельности, таким же точно образом і ще з більшою цікавістю приехавший у перше повітове або губернське місто намагається довідатися його визначної пам'ятки". (т.6, с.87).

В " Передмові" до "Мертвих душ" і "Чотирьох листах із приводу "Мертвих душ" Гоголь навіть виражала надію, що хто-небудь повідомить його конкректние факти про те, що відбувається зараз у Росії ("Із приводу "Мертвих душ" могла б написаться всією юрбою читачів інша книга, незрівнянно любопитнейшая "Мертвих душ", що могла б навчити не тільки мене, але й самих читачів, тому що - нема чого таїти гріха - всі ми дуже погано знаємо Росію." (т.6, с.72).Гарне знання того, що відбувається в сучасній Росії, здавалося необхідним Гоголю для однієї важливої мети, про яку він писав в "Авторській сповіді": " Нам повинен усяка така людина, який би, при деякому познанье душі й серце й при деякому знанье взагалі проникнуть був бажанням щирим мирити." (т.6, с.229). Те ж саме він радить у своєму листі до графа А.П.Толстому :" По-перше, будучи приємні в розмові, подобаючись кожному, ви можете, як стороння й свіжа людина, стати третьою, примирною особою. Чи знаєте, як це важливо, як це тепер потрібно Росії і який у цьому високий подвиг! Рятівник оцінив його чи не вище всіх інших! Він прямо називає миротворців синами Божими ‹...›.Скрізь поприще примирителеві ." (т.6, c.88).

Одна з особливостей "Обраних місць" полягає в тім, що Гоголь радить друзям саме те, що було важливо для нього самого, що було глибоко пережите ім. Про те, наскільки тісне творчість Гоголя бути пов'язане з його особистою перепискою, говорить наступне: два місця з уривків листа, що ставиться до "Чотирьох листів із приводу "Мертвих душ" Гоголь повторює в листі до графині А.М.Вьельгорской від 29 жовтня 1948 року:" Хотів би я, щоб по прочитанні моєї книги люди всіх партій і думок сказали:" Він знає, точно, російської людини. Не сховавши жодного нашого недоліку, він глибше всіх відчув наше достоїнство. Хотілося б також заговорити про те, про що ще від дня дитинства любила замислюватися моя душа, про що неясні звуки й натяки були вже розсіяні в самих первісних моїх творах ".(т.9).

Про свої заняття історією Гоголь писав у незакінченому уривку, що представляє собою, можливо, лист до "Чотирьох листів із приводу "Мертвих душ": " Читаю все російської історії, що вийшло без мене по частині, всі, де є російський побут і російське життя. Перешаную заново всю російську історію в її джерелах і літописах. Повірю історією й статистикою й древнього й нинешненго часу свої пізнання про російську людину, і тоді приймуся за працю свій".(т.6, с.242).

Так, основний мотив "Мертвих душ" - дорога, по якій подорожує Чичиков, перегукується з головною ідеєю листа "Потрібно проездиться по Росії". Однак пізнання Гоголем Росії не обмежувалося зовнішніми фактами - "Щоб визначити собі російську природу, варто довідатися получше природу людини взагалі й душу людини взагалі, без цього не станеш на ту крапку воззренья, з якої бачаться ясно недоліки й достоїнства всякогоь народу". (т.6, с.214) - писав він в "Авторській сповіді". Це стремленье до пізнання людської душі привело Гоголя до Бога ("...Майже сам не відаючи як, я прийшов до Христу, побачивши, що в Ньому ключ до душі до душі людини ..." (т.6,с.214).

Із цього часу головною його метою стало прагнення стати щирим християнином, про що він писав в "Авторській сповіді" (" Я не знав ще тоді, що тому, хто побажає істинно чесно служити Росії, потрібно мати дуже багато любові до неї, яка б поглинула вже всі інші почуття, потрібно мати багато любові до людини взагалі й зробитися щирим християнином у всьому змісті цього слова (т.6, с.212). Таким чином, любов до Росії була нерозривно зв'язана для Гоголя з любов'ю Кправославию.