Композиційна роль ліричних відступів досить різноманітна. В одному випадку це звертання самого автора до читача, в іншому - до якого-небудь персонажа, у третьому - від імені одного з персонажів до інших діючих осіб. Ліричні відступи насичені спогадами письменника, відбивають його життєвий досвід, його симпатії або антипатії до своїх героїв. Вони підсилюють також сприйняття й оцінку читачем головних героїв, їхніх характерів і поводження

У ліричних відступах письменник може підсилити враження від неподобства, каліцтва зображуваних їм характерів. Так робив Гоголь, - зображуючи Плюшкина; він як би намагався викликати в читача відраза до такого типу людей: «И до якої незначності, дріб'язковості, гидоти міг снизойти людина? Міг так змінитися? І схоже на правду? - Все похоже на правду, все може статися з людиною...»

Показуючи в «Тарасі Бульбе» могутні, цільні характери людей, які сформувалися в умовах козацького товариства, Гоголь складає гімн Запорізької Січі: «Отож вона, Січ! От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви! От звідки розливається воля й козацтво на всю Україну».

Ліричні відступи служать для вираження письменником його відносини до зображуваній їм дійсності й у лисичанських добутках. Так, Маяковський у поемі «Добре!» у ліричних відступах з особою силою говорить про своєму, загальному в нього з усіма радянськими людьми відношенні до Батьківщини:

  • Але землю,
  • яку
  • завоював
  • і напівживу
  • виняньчив, де з кулею встань,
  • із гвинтівкою лягай,
  • де краплею
  • ллєшся з масами,-
  • з такою
  • землею
  • підеш
  • на життя,
  • на працю,
  • на свято
  • і на смерть!

Тепер ми розглянемо специфіку ліричних відступів у романі А. Фадєєва «Молода гвардія». Ліричні відступи в романі допомагають розкрити щиросердечний мир героїв Фадєєва

Відступ про руки матері - схвильований монолог, у якому вимальовується один із самих яскравих образів роману - образ матері. Це гімн материнської любові, самовідданості, невтомній праці. Композиційно відступ пов'язане із зображенням у романі Олега Кошового. Думки сина про матір безпосередньо продовжує автор, і важко сказати, де кінчаються слова Олега й починаються слова письменника

Авторські відступи говорять про «світлий потік почуттів», про велике значення дружби в житті людини, особливо коли він вступає в жорстоку й небезпечну боротьбу. Композиційно ліричний відступ побудований так, що воно поглиблює подання про дружбу, як про велику силу, необхідної людині в боротьбі: «Як часто найближчі люди втручаються зі своїм опікунством у справи любові, зводять, розводять, передають дурне, що чують про улюбленому тобою людині... Якби вони знали, скільки вони зла заподіюють цим, скільки отруюють чистих мі-нут, які не повторюються ніколи в житті!»

Відступ про друга пов'язане з біографією письменника. Воно присвячено пам'яті загиблого друга юності. Цей відступ говорить про найдорожчому - про щастя юнацької дружби. Тугою, скорботою й одночасно глибокою вірою в правоту революційної справи перейняті ці рядки. Вони тісно пов'язані з основною ідеєю роману, служать своєрідним вступом до його фіналу: «Друг мій! Друг мій...! Я приступаю до самих скорботних сторінок повести й мимоволі згадую про тебе...»

У ліричному відступі про Сергія Тюленині письменник як би оглядає поглядом життєвий шлях улюбленого героя, показує, як у ході смертельної боротьби з німцями романтичні пориви втілюються в реальні подвиги

Завдяки ліричному відступу в романі позначився й внутрішній зв'язок між старшим і юним поколіннями радянських людей. У цьому - ідейно-композиційна роль відступу. А. Фадєєву вдалося в романі, присвяченому радянської молоді, показати мир її думок і почуттів, гарячих прагнень і надій, її нечуваний героїзм

Серед героїв роману А. Фадєєва «Молода гвардія», простих юнаків і дівчин, що стали борцями за волю з фашистськими загарбниками, важко виділити якусь одну фігуру: всі вони, незважаючи на розходження характерів і вчинків, рівною мірою є героями й ідеалом. Але з усіх мені найбільш близький Сергій Тюленин.

Молодогвардійці вийшли з різного середовища, різних сімей, але одне в них була загальне - непохитна воля до боротьби за волю. По твердості характеру Сергій Тюленин вигідно виділявся серед решт

Він був сміливий, рішучий, розумний, спритний, міг знайти вихід з будь-якого положення. Веселощі й нові ідеї завжди били ключем у нього, простого сільського парубійка. Мати його - проста жінка, трудівниця, батько, якого кликали «дідом», був робітником, що витратив все своє здоров'я на важку працю, щоб містити сім'ю. Батьки виховували Сережу витривалим, сильним, а головне - чуйним і добрим, що зневажає небезпеками, сміливим до зухвалості, але не нерозсудливості

Характер у Сергія був чудовий і разом з тим своєрідний. Сергій був донезмоги простий у спілкуванні із друзями й у житті, про що можна судити навіть по його зовнішньому вигляді: босий, злегка розпатланий, але уважний, спостережливий і метикований. Він був хлопцем небагато з хитруном, але ніколи не тримав у голові що-небудь зле або підле по відношенню ктоварищам.

З перших сторінок роману в Тюленині видний теперішній народний герой - простій, що вийшов із глибин народу людина, беззавітний і переконаний боєць. У боротьбі з окупантами й виявилися повною мірою ці якості його характеру: твердість, непохитність волі й мужність, майже несподівані в такій юній людині

Довідавшись про те, що фашисти зайняли Краснодон, він першим і з найперших днів увімкнувся в нещадну боротьбу із загарбниками. По своїй власній ініціативі, почуваючи, що він не зможе жити в оковах чужоземного рабства, Тюленин зробив пляшки із запальною сумішшю й підпалив штаб фашистів. Він верб подальшому разом з товаришами проводить відважні операції: приміром, мстить зрадникові Фоміну, вивішує червоні прапори на будинках, бере участь в інших справах молодогвардійців

Як і всі його товариші, він був страчений, але зустрів смерть мужньо. За виявлений героїзм йому було посмертно привласнене звання Героя Радянського Союзу. Сергій Тюленин - мій улюблений герой, він приклад і для сучасної молоді, що також повинна бути готова віддати життя, якщо буде потрібно, за свої ідеали