При роботі над твором дуже важливо продумати його значеннєву цілісність, мовну связность і послідовність викладу думок. Композиція повинна відбивати логікові міркувань пишучого, а узагальнення різного рівня повинні бути зв'язані між собою й націлені на розкриття основної тези. Важливо пам'ятати про розподіл твору на значеннєві частини (абзаци). Дуже важливо, щоб мікротема усередині абзацу була розкрита. Абзаци повинні бути зв'язані між собою

Чітко виражені нові рядки допоможуть відстежити структуру твору, логікові розвитку думки пишучого

Наявність абзаців, виділених нових рядків - це культура оформлення твору. При написанні твору не можна забувати й про логічні функції окремих речень. Кожне нове речення дає читачеві нову інформацію, міцно опираючись на вже відоме з попередні. Між реченнями є значеннєвий зв'язок, і кожне попереднє речення буквально диктує зміст наступні. Так у мовленні здійснюється рух думки

Традиційний твір будується за наступною схемою: вступ, основна частина, висновок. Важливими вимогами до композиції є вимоги домірності й связности всіх частин. Вступ і висновок повинні бути лаконічними й енергійними

Вправа. Вашій увазі пропонуються можливі варіанти вступу й висновку. Прочитайте їх.

Можливі варіанти змісту вступної частини

1. Роз'яснення термінів або понять, що входять у формулювання теми.
2. Міркування про актуальність проблеми, що піднімається авторами текстів.
3. Ліричне міркування, пов'язане із пропонованою темою.
4. Виклад думки передбачуваного опонента.
5. Питання, що допомагає вийти на основну проблему.
6. Цитата, що допомагає підійти до теми.
7. Аналіз можливих підходів, аспектів розгляду теми.

Можливі варіанти змісту заключної частини

1. Висновок (стислий у кілька рядків підсумок усього міркування).
2. Висновок, симетричний вступу (відповідь на питання, поставлений на початку твору).
3. Цитата (яскрава цитата, що містить у собі суть проблеми твору).
4. Розширення теми, проблеми. Вихід у нову проблему, пов'язану з попередньої. Нове питання.
5. Відкритий фінал.

Питання й завдання

1. Які вимоги пред'являються до вступу й висновку?
2. Які можливі варіанти вступу й висновку?
3. Продумайте варіанти вступів і висновків до творів по тезах вправ 17 і 18. Напишіть їх.

Вправа. Прочитайте текст і варіанти вступів і висновків до твору по тезі: «Справжнє щастя для художника - щастя творення, можливість радувати творчістю інших».

В 1508 році Мікеланджело Буонарроти підписав договір з татом Юлієм II.
Італійський скульптор і художник зобов'язувався розписати плафон (потовк) Сікстинської капели. Так називається довга й висока залу в папському палаці у Ватикані.
Щоб розписати стеля (висота залу 18 метрів), за вказівкою художника поставили лісу. Працювати на них він міг тільки лежачи. Протягом чотирьох років художник, лежачи на спині, розписував плафон. Фарби капали йому на особу, тіло нило, але, захоплений роботою, він нічого не зауважував. Мікеланджело працював із шаленством, забуваючи про сон і їжу.
Працюючи лежачи, великий майстер зіпсував собі зір. Довгі роки через він міг розглядати предмети, лише піднявши їх над головою.
Скільки технічних труднощів переборов Мікеланджело! Тільки що закінчив він одну фреску (розпис водяними фарбами по сирій штукатурці), як ця частина стелі стала покриватися цвіллю, що зіпсувала написане. Довелося всю роботу починати спочатку.
Мікеланджело один розписав плафон площею більше 600 квадратних метрів. Лише його учень Кондиви допомагав йому. Це була праця титана, це був подвиг художника.
За що б не брався Мікеланджело, він завжди працював з гарячністю, увлеченно, з головою поринаючи у свої грандіозні задуми. Коли йому потрібний був мармур для статуй, він разом з робітниками спускався в каменоломню й там протягом багатьох місяців добував його.
Може бути, ти запитаєш: заради чого Мікеланджело всі дні свого життя віддавало такій шаленої, такий всепоглинаючій роботі?
Уяви собі, що ми задали б таке питання самому Мікеланджело.
Імовірно, він просто не зрозумів би нас.
Він не міг жити інакше. Зміст всього його життя був у цій безперервній творчій праці. Він прагнув розкрити самого себе, свої думи, свої почуття у творах мистецтва, і була ще в цій несамовитій праці величезна радість для майстра - радість творення, щастя творити.
Е.О. Каменева. Твоя палітра
Вступу

1. Геній... Майстер... Художник... Що коштує за цими поняттями? Яке призначення генія?
Напевно, на ці питання немає однозначної відповіді. Але можна відзначити головне: справжній майстер - це великий трудівник, що не тільки вміє бачити красу, але й умеющий її дарувати людям.
2. Коли читаєш оповідання про життя художників, письменників, мимоволі дивуєшся тому, з якою самовіддачею вони трудилися над своїми добутками.
У творах мистецтва вони прагнули передати те, що їх хвилювало, радувало й засмучувало. Навіщо? А потім, щоб хвилювалися, радувалися й засмучувалися ті, заради кого вони творили.
3. Можливо, комусь фраза про те, що сенс життя майстри в постійній праці, у прагненні дарувати красу людям, здасться дивної. Дійсно, чому майстерність - це праця й прагнення дарувати що-небудь людям?

Висновку

1. Саме тому справжня майстерність - це не тільки талант, дарована Богом, це й постійна титанічна праця, а головне - це величезне бажання донести до людей своє бачення миру, своє розуміння прекрасного.
2. І якщо ти випробовуєш захват, хвилювання, стикаючись із миром мистецтва, - радуйся, тому що ти щаслива людина, твоя душа співзвучна
душі генія... майстри... художника.
3. В. Шукшин сказав: «Умієш радуватися - радуйся, умієш радувати - радуй». Думаю, що саме ці слова і є відповіддю на питання: «Заради чого творить майстер?».

Питання й завдання

1. Використовуючи матеріали вправи 20, визначите, які види вступів і висновків пропонуються вашій увазі.
2. Визначите, яке вступ якому висновку відповідає?
3. Придумайте ваші варіанти вступу й висновку до твору по запропонованій тезі.
4. Прочитайте твору учнів по запропонованій тезі (Додаток 2, матеріали до вправи 21). Оціните глибину й повноту розкриття тези, значеннєву цілісність, нормативність і правильність мовлення.

Вправа. Прочитайте текст, варіанти вступів і висновків до твору по тезі: «Справжньою прикрасою нашого життя є люди із чистим серцем і з величезною душею».

Мати народилася в сибірському селі. Довга тужлива зима в переповненої народом, телятами й поросятами задушливій хаті з дитинства заронила в неї любов до весни. Породила спрагу першої помітити, відчути хоча б віддалені її ознаки, витончувала її слух і око чути й бачити те, що не бачать, не чують інші. З дитинства великою радістю стали для неї рідні ліси, поля й всі живе в них...

А скільки потреби й горя випало на частку матері, що втратила сімох дорослих дітей!

И все-таки очі її залишалися незамутненими до глибокої старості, що свідчать про щиросердечну ясність, особа свіжим, вільним від зморшок. Здатність радуватися, чуйно вловлювати красу рідної землі дарована далеко не всім людям. «Дурень і радість перетворить у горі, розумний і в горі утішиться», - говорила вона

Особа матері, як соняшник до сонця, завжди було звернено на радість, до діяння добра. Я був переконаний, що мати мала особливий талант доброти й загостреним відчуттям природи, що вона увесь час несвідомо намагалася прищепити нам, дітям. І сам я також жадібно починав дивитися на горобців, що б'ються, слухати писк синиць, із хвилюванням чекати першої капелі з дахів. Кожний «горобиний шажок» весни торжествовался як перемога. Слова матері глибоко западали в пам'яті, торкали якісь незримі струни душі, оберігали нас від тисячі тисяч пагубних спокус, билися в наших серцях невичерпним прихованим джерелом.
Е. И. Пермитин

Вступу

1. Імена великих людей відомі многим. Ми захоплюємося ними, але чи завжди ми розуміємо, що, крім світла зірок, життя наша опромінюється світлом серць звичайних людей, їхньою добротою? Саме про цьому й говорить нам Е.Пермитин.
2. Добре людське серце. Чиста душа, уміння відчути радість життя й поділитися нею з іншими. Це чи не головне!
3. Уміння бути добрим, уміння радуватися життю, дарувати цю радість іншим і залишатися при цьому скромним, непомітним... Як добре, що на світі є люди, що володіють цим умінням.
4. Скромна, непомітна людина. Що про нього можна сказати? От якби світова популярність!.. Але міркування Е.Пермитина змусили задуматися про те, що...

Висновку

1. І як би важкої не здавалося часом життя, саме вони, цією скромною й непомітні, але чисті душею люди допомагають «і в горі утішитися».