Жилася-була колись Маленька Баба Яга, тобто відьма, і було їй усього сто двадцять сім років. Для теперішньої Баби Яги це, звичайно, не вік! Можна сказати, що ця Баба Яга була ще дівчинкою

Жила вона в крихітній хатинці, що самотньо стояла в лісі. Дах хатинки покривився від вітру, труба скорчилася, ставні деренчали на різні голоси. Але Маленька Баба Яга не бажала собі кращого будинку, їй і цього цілком вистачало. Зовні до хати була прибудована величезна піч. Без такої печі ніяк не можна обійтися, інакше хатинка не була б теперішнім будинком Баби Яги

У хатинці разом з Бабою Ягою жив ще ворон. Кликали його Абрахас. Він говорив не тільки «Добрий ранок!» і «Добрий вечір!», як це вміють всі мовці ворони. Ворон Абрахас умів говорити всі! Він був мудрим вороном і знав користь буквально у всьому на світлі

Приблизно шоста година в день Маленька Баба Яга вчилася чаклувати. Адже чаклунство не така вуж проста штука: лінуватися в цій справі ніяк не можна! Спочатку треба визубрити всі прості колдовские штучки, а потім уже більше складні. Треба визубрити від початку до кінця всю чаклунську книгу, не пропускаючи в ній ні однієї задачки.

Маленька Баба Яга дійшла тільки до двісті тридцятої сторінки. У той ранок вона вправлялася у викликанні дощу. Вона сиділа у дворі, біля печі, тримала на колінах чаклунську книгу й чаклувала