Мета: Продовжити опрацювання ідейно-художнього змісту поеми-казки, зосереджуючи увагу на проблемах і мотивах твору; охарактеризувати образи героїв, порівнюючи їх; розвивати культуру зв'язного мовлення, пам'ять, увагу, спостережливість; уміння висловлювати власні судження про свободу творчості, про вільнолюбство людини; виховувати почуття поваги, любові до творчості Лесі Українки; шанувати мистецькі здобутки українців.


Тип уроку: Комбінований.

Обладнання: Портрет Лесі Українки, текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

Опитування учнів щодо знання напам'ять уривка з поеми Лесі Українки «Давня казка».

III. Актуалізація опорних знань

1. Проведення міні-дискусії. Обговорення питань

• Про що свідчить закінчення твору? Чи можна вважати, що у творі Лесі Українки «Давня казка», як і у звичайній казці, добро перемагає зло?

• Хто в поемі-казці є уособленнями добра і зла? Свої міркування обґрунтуйте.

2. Проведення гри «Хто найшвидше?»

(за твором Лесі Українки «Давня казка»)

IV. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

V. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

Леся Українка була поетесою-борцем. її цікавили люди героїчні. Вона писала про їхню відданість справі, про їхні поривання до волі. Героєм її творів став борець, обдарований поетичним, мистецьким хистом. Його думки і вчинки близькі та рідні самій поетесі. Велика художня і громадсько-політична сила цього узагальненого образу полягає в тому, що він втілює в собі те краще, що відзначило передових людей її часу.

Життя для Лесі Українки та героя її поезій — це безупинне змагання, боротьба, дружба і кохання. Люблячи добро, мусили пристрасно ненавидіти зло, боротися з ним в ім'я добра.

Такими у творі виступають два діаметрально протилежні образи — поет і лицар.

2. Характеристика образів твору

2.1.
Поет.

2.1.1. Бесіда за питаннями:

• Коли ви вперше у творі зустрічаєтеся з поетом?

• Які враження про нього у вас склалися?

• Що є найціннішим для цього героя? Заради чого він живе?

• Як до поета ставляться прості люди, Бертольдо?

• Чому герой твору на зло відповідає добром?

• Через що поет байдуже ставиться до золота, слави?

• Яку допомогу надавав митець Бертольду? Чи була вона корисною?

• Чому поет помирає? Яку справу він залишив по собі?

• Чи можна ототожнити образ митця з Лесею Українкою? Свої міркування доведіть.




2.1.2. Інформаційне гроно до характеристики образу героя.

    гордий, впевнений у своїх діях і вчинках стійкий, сміливий, мужній, відданий народові нещасний, але талановитий «...божа людина» «...навесні... оживляв сумну діброву» гордий не вмів співати «лиха не боюся» «завжди вільний» «Я на крилах думки лину» поважне ставлення до простого люду на жорстокість відповідає добром не приваблює золото, лаври

2.1.3. Цитатна характеристика.

• Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів Не позичений, а власний.

• Хоч не був він теж поганий,— От собі — людина божа!

• Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати.

• І не був поет самотнім,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні — слова вислухати.

• Теє слово всім давало То розвагу, то пораду.

• Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний.

• Ей, я лиха не боюся 3 ним ночую, з ним і днюю...

• Не турбуйтесь за мене, папе, Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане!

• Та й сам я Не люблю за панами жарту...

• Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море, То є багатство — панство І розкішне, і просторе При всьому цьому багатстві Я щасливий завжди й вільний.

• Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці.

• Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину.

• Скрізь гуляю, скрізь буяю, Мов той вітер дзвінкий в полі; Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі.

Бертольдо про поета:

• Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!

• Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду.

• Знаю я сього поета І його величну душу, І тепер йому по-царськи Я подякувати мушу.

• Срібла, золота насиплю Я співцеві дорогому!

• Розливався людський стогін Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною...

• Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем моїм придворним Я зробить його бажаю.






• Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю.

• Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати, Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати.

• Золотих не хочу лаврів, 3 ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду.

• Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!

• Та й темниці буду вільний,— Маю думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі.

• І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.

• За тюремний спів він мусив Головою наложити.

2.1.4. Додатковий матеріал.

Упродовж всього твору Леся Українка показує поета у тісному зв'язку з життям і боротьбою свого народу. У своїх піснях поет відображує думки і погляди трудящих мас, і тому його пісні «розходяться по світу стоголосою луною».

Поет любить народ і віддає йому свій великий талант. Живучи серед народу, він ніколи не буває самотній. До нього в убогу хату раз у раз приходила молодь слухати пісні. Зв'язок з народом надавав поетові сили і натхнення для творчості. Своєю відданою працею для трудящих він заслужив у них велику повагу і довір'я. Народ уважає його своїм ватажком і під його проводом іде на повстання проти панів:

Нас таки чимале військо,

Маєм свого отамана,

Він у нас одважний лицар...

Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо:

Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!

Він не скоряється й тоді, коли граф загрожує йому в'язницею.

Леся Українка перша в тодішній літературі змалювала образ поета-співця соціальної війни між класами, а не народами.

В образі народного поета-громадянина Леся Українка висловила думку, що поезія повинна служити трудовому народові, допомагати йому у повсякденному житті в боротьбі проти визискувачів.


2.2. Лицар Бертольдо.

2.2.1. Бесіда за питаннями:

• Як ви сприйняли лицаря, вперше зустрівшись з ним на сторінках твору?

• Чому він так зневажливо поставився до поета під час свого полювання?

• Яким зображений пан, коли він прийшов до митця з проханням скласти пісню для своєї коханої?

• 3 чим був пов'язаний військовий похід під керівництвом Бертольда?

• У чому виявилася жорстокість героя до простого люду після повернення з війни?

• Чим Бертольдові не подобався митець?

• Через що поет став небезпечним пану?

• За що лицар пропонував поетові золото? Як це його характеризує?

• Ув'язнення поета — це помста Бертольда за добрі справи митця? Відповідь обґрунтуйте.

• Що вас вразило у цьому образі?

2.2.2. Інформаційне гроно до характеристики образу героя

2.2.3. Цитатна характеристика.

• Попереду їхав лицар, Та лихий такий, крий боже!

• Слухай, ти, втікай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом!

• Та який ти з біса мудрий — ...— ще ні разу Я таких, як ти, не бачив.

• Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий.

• Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний.

• Я б віддав твоє багатство У непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини...

• Прощавай, дружино люба, Всі розкоші, всі вигоди! Все те треба проміняти На далекії походи.

• О, тепер було у нього Срібла, золота багато!

• Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку.


• Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф залежний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможний.

• Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана.

• Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабанку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку.

• Почалися нескінченні Мита, панщина, податки. Граф поставив на дорогах Скрізь застави та рогатки.

• Люди мучились як в пеклі, Пан втішався як у раю.

• Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди.

• — Що се, що? — кричав Бертольдо,— Гей, ловіть співця, в'яжіте! У тюрму його в кайдани! Та скоріш, скоріш біжите!