Мета: ознайомити школярів із життям і творчою діяльністю М. Гоголя, визначити її значення для української культури; опрацювати ідейний зміст програмового твору письменника, дослідити зв’язок цього опові­дання з фольклором; розвивати культуру спілку­вання, логічне мислення, пам’ять, уміння грамот­но висловлювати власні думки, робити висновки; раціонально використовувати навчальний час; ви­ховувати почуття поваги до творчості М. Гоголя, до рідної Батьківщини — країни визначних мистець­ких талантів; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет М. Гоголя, виставка його книжок, ілю­страції до життєвого шляху і програмового тво­ру, довідковий матеріал про народне свято Івана Купала; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Перебіг уроку

І. ОрганізаційнийМомент

Іі. АктуалізаціяОпорнихЗнань

1. Вікторина «Романтична поезія»

Завдання: За наведеними тематичними рядками визначити назву твору і його автора.

1. А тут вони ведуть танок. / Хто гласи їх розлічить? / Хто пе­редом із їх іде? / Хто зорі перелічить? (М. Костомаров «Со­ловейко»)


2. Коли б мені крилля, орлячі ті крилля: / Я землю б покинув і на новосілля / Орлом бистрокрилим у небо пальнув / І в хма­рах навіки од світа втонув! (М. Петренко «Небо»)

3. Твоя пісня дуже гарна, / Ти гарно й співаєш, / Ти, щасливий, спарувався / І гніздечко маєш! (В. Забіла «Соловей»)

4. Личко зчорніє, / Головоньку склониш, / Листоньки зро­ниш,— / Жаль серцю буде. (М. Шашкевич «Веснівка»)

5. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! / Хай лучче я буду весь вік дівувати (Є. Гребінка «Українська мелодія»)

6. Чи то туга, чи то переполох, / Чи то коханнячко?.. / Не зна він,— а серце сумує! (П. Гулак-Артемовський «Рибалка»)

7. І в небо думкою влетів, / Між зорями співає, / А странний спів його людей / Уже не порушає. (М. Костомаров «Соловейко»)

8. Ти ж бачиш сам,— не скажеш: ні,— / Як сонечко і місяць червоненький / Хлюпочуться, у нас в воді на дні / І із води на світ виходять веселенькі! (П. Гулак-Артемовський «Ри­балка» )

9. А в світі якеє життя сироті? / І горе, і нужду терпітимеш ти. (Є. Гребінка «Українська мелодія»)

10. Доню, голубко! / Жаль мені тебе, / Гарная любко; / Бо ви­хор свисне, / Мороз потисне... (М. Шашкевич «Веснівка»)

11. Бо долі ще змалку, здалося, нелюбий; / Я наймит у неї, хлоп­цюга приблудний; / Чужий я у долі, чужий у людей... (М. Пет­ренко «Небо»)

12. Ти лети, співай тим людям, / Котрі веселяться; / Вони піснею твоєю / Будуть забавляться. (В. Забіла «Соловей») Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється

1 бал.

2. «Бліцопитування. Скористайся власним банком знань»

• Що означає поняття «романтизм»?

• Чому представники цього напряму протистояли класицизму?

• Чим відрізнялася мова романтичних і барокових творів?

• Визначте роль гуртка Харківської школи романтиків, заснов­ником якого був професор І. Срєзневський, у поширенні цього напряму в українській літературі. Наведіть переконливі ар­гументи.

• Якими жанрами збагатили митці-романтики вітчизняну літе­ратуру?

Ііі. ОголошенняТеми, МетиУроку. МотиваціяНавчальноїДіяльності


IV. СприйняттяІЗасвоєнняУчнями навчальногоМатеріалу

Треба подумати про те нам усім, як на своєму власному місці зробити добро.

М. Гоголь

Що не кажіть, а Гоголь душею й натурою наш.

Панас Мирний

1. Вступне слово вчителя

М. Гоголь — геніальний, всесвітньо відомий письменник-мис-литель. Він суттєво збагатив не лише вітчизняну, а й російську культуру, переніс у неї сковородинівську філософію — екзистен-ційну традицію, підготував духовний ґрунт для появи титанічної постаті Ф. Достоєвського. Завдяки М. Гоголю Україна стала ві­дома й популярна практично на всій планеті. І в долі, й у твор­чості письменник яскраво виявив характерне для романтизму бачення світу як клубка трагічних суперечностей.

Помічаючи насамперед дисгармонійність у собі і в душах ін­ших людей, у суспільстві, Гоголь понад усе прагнув цілковитої гармонії (сонця, світла) для себе, свого народу, людства.

2. Микола Васильович Гоголь (01.04.1809–21.02.1852).

Опрацювання життєвого і творчого шляху М. Гоголя

Повідомлення М 1. Дитинство, роки навчання.

Народився письменник 1 квітня 1809 року, у родині дрібно­маєтного шляхтича В. Гоголя-Яновського. У роду Яновських були і священики, і козацькі старшини. Миколин дідусь Опанас — миргородський полковий писар, один із його предків — гетьман Іван Скоропадський, інший — переяславський полковник Василь Танський. Раннє дитинство хлопчика минало у родовому маєтку в селі Василівка (Яновщина) на Полтавщині. А ще в селі Кибинці, де були володіння родича Гоголя, фактично головного урядовця імперії Д. Трошинського. Малий Микола ріс у пошані до козаць­кої старовини, народних традицій, у середовищі творчих, куль­турних, передових людей того часу. Освіту хлопець здобував упродовж 1821-1828 рр. в елітній Ніжинській гімназії вищих наук — українському відповіднику столичного Царськосільського ліцею. У гімназії панував російсько-імперський казармений дух. Але й тут Гоголь залишався собою: зачаровано вивчав світову лі­тературу, мистецтво, вітчизняну історію, збирав фольклор, упо­рядковував словник української мови, придивлявся до народного побуту, звичаїв, традицій. Вирізнявся веселою, компанійською натурою, завжди вмів розсмішити однолітків чи захопити ціка­вою історією, грав комічні ролі в аматорському театрі.


Повідомлення № 2. Початок літературної діяльності. М. Гоголь-романтик

Наслідуючи улюблених авторів (І. Котляревський, В. Тро-щинський, В. Капніст), М. Гоголь сам почав писати вірші, по­еми, п’єсу, навіть повість. Користувався загальноприйнятою тоді в українських культурних колах літературною мовою — росій­ською. А от жартівливі вірші, епіграми складав українською. Ро­бив це постійно і так вправно, що товариші прозвали його «ри­мачем». Жити для романтичного юнака означало стати кимось достойним і славетним, невтомно працювати заради людства, «задля щастя громадян». Тому якийсь час він мріяв присвятити себе юриспруденції, щоб зсередини боротися з «неправосуддям». Але потім знайшов інший, ефективний засіб для втілення своєї місії — слово.

Завершивши навчання, Гоголь, як і тисячі інших здібних мо­лодих українців, подався підкоряти столицю (Петербург). Пер­ший петербурзький досвід виявився невдалим. 1829 року. юний початківець видає під претензійним псевдонімом В. Алов поему «Ганц Кюхельгартен» — явне наслідування німецьких романти­ків. І публіка, і критика сприйняли книжку скептично. Розчаро­ваний М. Гоголь скупив на останні копійки недопродані примір­ники і спалив їх. Після даремної спроби стати актором Микола змушений задовольнятися роботою дрібного чиновника по різних відомствах. Одначе впертий козацький нащадок не залишає на­магань добитися успіху й визнання.

Повідомлення № 3. Визнання М. Гоголя-письменника

Навчений гірким досвідом, письменник у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки», змалював добре відомий, рідний і дорогий його серцю український світ, спираючись на вітчизняну фоль­клорну й літературну традицію. Це переконливо засвідчують бодай епіграфи до всіх ХІІІ розділів повісті «Сорочинський ярмарок».

Доторкнувшись до рідної землі, М. Гоголь здобув неймовірні творчі сили. Одразу після виходу «Вечорів...» він, ще зовсім моло­дий чоловік, став одним із найпопулярніших літераторів України та й усієї імперії.

Окрилений успіхом, митець поринає у вир творчої й наукової праці. Влітку 1832 р. відвідує Україну, понад два місяці живе в рідній Василівці, відновлює гармонію в серці, ще ретельніше вивчає мову, побут, звичаї, фольклор, душу свого народу. У ці роки митець готує статтю про народні пісні, студіює літописи, збирає матеріали для шеститомної історії України, розпочинає роботу над романами «Полонянин», «Гетьман», задумує роман


Про І. Мазепу. У статті «Погляд на утворення Малоросії» (1834) твердив, що українці — окремий народ, цілком відмінний за ха­рактером від російського.

На хвилі духовного піднесення М. Гоголь пише і видає (1835) продовження «Вечорів...» — збірку повістей «Миргород». У но­вій книзі автор розвинув і поглибив три основні теми поперед­нього циклу:

• духовно багата героїчна натура українського народу («Тарас Бульба»);

• осмислення природи зла («Вій);

• занепад української провідної верстви («Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», «Старо­світські поміщики»).

Особливо вразила сучасників і до сьогодні продовжує запалю­вати патріотизмом нащадків історична повість «Тарас Бульба».

Повідомлення М 4. Михайло Васильович — російський митець?