Щоб викладання літератури в школі стало ефективнішим, спрямованим на розвиток творчих здібностей учнів, необхідно визначити й систематизувати методи опанування мистецтва загалом та літератури як його складової зокрема, розкрити можливості та межі кожного з визначених методів і прийомів роботи, мету, умови їх застосування. Чимало вчених-методистів торкалися цієї проблеми у своїх наукових дослідженнях. Наприкінці XIX — на початку XX ст. — це відомі педагоги-методисти В. Стоюнін, В. Водовозов, В. Острогорський. І хоча кожен з них по-своєму підходив до вирішення цієї проблеми (В. Стоюнін надавав перевагу методу евристичної бесіди, В. Водовозов — самостійній роботі учнів з художнім текстом, В. Острогорський — лекції), всі вони відзначали необхідність володіння з боку вчителів методами та прийомами в організації викладання шкільної дисципліни на науковій основі.

Історія цього питання розглядається в дослідженні О. Ма-зуркевича «Метод і творчість» (К., 1973). У 70-х роках XX ст. розгорнулася широка дискусія з приводу питань методів і прийомів викладання літератури в школі. Матеріали ЇЇ всебічно висвітлювалися в методичній пресі. Дискусію розпочав фаховий журнал «Литература в школе» статтею М. Кудряшо-ва «Про ефективність занять з літератури. (До питання про методи навчання)» (М., 1970. — № 4), на яку з'явилися численні відгуки. Головним чином, з'ясовувалися такі проблеми: визначення поняття «метод», добір методів опанування шкільної дисципліни «Література», класифікація методів та перспективи розв'язання обговорюваних проблем.

Розглянемо найсуттєвіші визначення поняття «метод». Насамперед звернемося до педагогічної енциклопедії: «Методи

Навчання — це способи роботи вчителя й учнів, за допомогою яких здійснюється оволодіння знаннями, вміннями й навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності» [1]. В. Голубков у книжці «Методика викладання літератури» подає таке визначення методу: «Метод — це такий спосіб навчання, який вживається систематично і має великий вплив на загальне спрямування педагогічної роботи» [2].

У книжці Є. Пасічника «Українська література в школі» метод характеризується як «способи взаємодії вчителя й учнів, що спрямовані на розв'язання тих навчальних, освітніх і виховних завдань, які реалізуються на уроках» [3].

Аналізуючи кожне з визначень, доходимо загального висновку: Метод Розуміється як форма двоєдиного процесу навчання, форма стосунків учителя й учнів. Прийом навчання Це спосіб реалізації методу, його складова частина, деталь, елемент, окремий крок у пізнавальній діяльності, що виконується під час застосування того чи того методу.

Процес збагачення учнів літературними знаннями й уміннями Передбачає застосування вчителем системи методів і Прийомів.

Складність створення системи методів та прийомів навчання пов'язана з різноманітністю видів діяльності вчителя й учнів на уроці, оскільки обраний метод потребує для свого застосування найефективніших прийомів, які скеровують пізнавальну діяльність учнів. На схемі це можна зобразити так:

Метод —» Прийом —» Види діяльності

У методичній науці існує кілька принципів класифікації методів, серед яких:

Методи навчання, що визначаються за джерелом знань, — словесні (слово вчителя), практичні (робота з книжкою), наочні (усі види наочності);

Методи навчання, зумовлені формою здобуття знань (лекція, бесіда, самостійна робота);

Методи, що визначаються характером діяльності вчителя й учнів під час навчального процесу (творче читання, евристичний, дослідницький, репродуктивний).

Тому аксіоматичним є таке твердження: щоб читання відбулося, учень повинен відчувати потребу в ньому, а вчитель має забезпечити ефективні механізми читання. Отже, на першому етапі у співпраці вчителя та учнів домінує Метод творчого читання, Вплив якого сприяє розширенню світогляду учнів, розвиткові їхніх естетичних і моральних почуттів.

Розглянемо поетапно один з можливих варіантів роботи з удосконалення процесу читання в середніх класах.

На першому етапі Проводиться ретельна перевірка техніки читання кожного учня. Вона виявляє конкретні причини труднощів: хтось читає напівголоса, дехто беззвучно ворушить губами, язиком, м'язами обличчя; а той читає дуже повільно, вголос поєднуючи склади в слова, і йому не раз доводиться повертатися до початку речення, абзацу, щоб знову простежити думку автора. Водночас вивчається коло інтересів класу в цілому і кожного учня зокрема. Враховуючи результати спостереження, добираються відповідні матеріали для бесіди.

Наприклад, спершу учням запропонували згадати кадр з фільму «Останній рубіж» («Щит і меч», четверта серія). Лише кількох секунд вистачило розвідникові Вайсу, роль якого грає Станіслав Любшин, щоб прочитати дві сторінки машинописного тексту й точно запам'ятати номери й місця розташування гітлерівських таборів смерті. Уміння максимально швидко читати, осмислювати прочитане допомогло розвідникові врятувати життя тисячам полонених.

Чи знають про такі випадки учні? Несподівано вони розповіли багато цікавого про своїх однолітків, які володіють навичками швидкісного читання, про гросмейстерів А. Карпова та Г. Каспарова. Обидва захоплювалися літературою, приділяли їй чимало часу. Г. Каспаров навчився читати в чотири роки, багато вивчав напам'ять. У школі певний вплив на нього справили М. Лєрмонтов, О. Блок, С. Єсенін, Е. Хемінгуей, Л. Фейхтвангер, згодом Н. Думбадзе, Ч. Айтматов, Г. Маркес. А. Карпов у шкільні роки також захоплювався книжками. Спочатку пригодницькою літературою, потім історичною, документальною, мемуарною. Він стверджує, що його літературні смаки сформували класики.

Узагальнюючи виступи учнів, доходимо висновку, що вміння швидко читати — це, безперечно, властивість високоорганізо-ваного розуму, концентрованої уваги, чималих здібностей. Таким умінням володіли великі люди, серед яких письменники Т. Шевченко, О. Пушкін, Е. Хемінгуей...

За бажання, а головне — волі (!), постійно тренуючись, можна досягти вагомих результатів.

Другий етап пов'язаний з розробкою методики навчання, забезпеченням наочності, виконанням вправ з тренування периферійного зору.

Кожен учень отримав завдання підготувати картки зі словами. Наприклад: дві картки з одним словом; три — з двома; чотири — з трьома; п'ять — з чотирма. На картках з чотирма словами записували речення.

Було виготовлено 150 карток з одним словом, 300 — з двома, 500 — з трьома і 800 — з чотирма словами та реченнями. їх розклали в певному порядку — від простого до складного. Наприклад, спочатку картки з односкладовим словом (таких карток зазвичай небагато, враховуючи підготовленість класу), потім — з двома, трьома та більше складами:

Дім, дія, зміст, трап;

Бусел, сірник, трамплін;

Лелека, чорногуз, щасливий;

Словотворення, удосконалювати Та ін.

Поки готується наочність, проводимо з учнями тренувальні вправи-ігри для розвитку пам'яті, спостережливості, зору.

1. «Щасливий квиток». Якщо їдете до школи міським транс

портом, перевірте свій квиток, а також квиток свого друга, мами, бабусі. Скажімо, вам треба скласти цифри 8, 4, 6, 7, 2, 9. Звичайно, багато хто виконує додавання, повторюючи пошепки: вісім плюс чотири буде дванадцять, дванадцять плюс шість —

вісімнадцять і т. д. Однак, можна називати подумки лише результати складання: 12, 18; 9, 18. За сумою цифр кожної пари ви зрозумієте, що ваш квиток «щасливий». Тренування необхідно продовжувати, доки не навчитеся складати швидко,

не використовуючи «внутрішню мову». З часом зможете називати відразу суми кожної пари цифр.

2. Спроба з першого погляду запам'ятати Номери авто

транспорту
— спочатку лише цифри, а згодом і літерний

індекс.

3. Веселі ігри, завдання, загадки, запитання, що збагачують словниковий запас учнів, сприяють виробленню вміння швидко дібрати потрібне слово, розрізняти зміст схожих за звучан

ням слів, давати різним словам стислі, точні пояснення. На приклад: «Розрізняй слова», «Добери слово», «Відгадай слоВо», «Продовж слово», «Півслова за вами» Та ін.


Важливо, щоб учитель підтримав інтерес учнів до словникової роботи і пояснив, як швидко знайти у словнику певне слово.

Школярі добре розуміють, що у словниках слова розміщені в алфавітному порядку. На цьому й зосереджуємо їхню увагу.

На дошці кольоровою крейдою записуємо алфавіт у три рядки (кожен рядок іншим кольором).

Зорова пам'ять допоможе учням запам'ятати його саме такими рядками.

Для закріплення проводимо гру «Хто швидше».

Виготовлені картки зі словами учні мають скласти за алфавітом, враховуючи не лише першу, а й наступні літери. Картки кожного набору перед грою змішуються і розкладаються в окремі конверти. Переможцем виходить той, хто перший складе картки за алфавітом і позначить, до якого кольорового ряду належить слово:

Автобус

Вуздечка

Артист

Ледве

Завірюха

Адреса

Годинник

Борються

Пантелей-

Кожний