Мета:Дати учням початкове заняття про міф і міфологію; розпоВісти про те, як і коли виникли міфи, про світове значення міфології та її вплив на розвиток мистецтва; розвивати асо­ціативне мислення учнів, творчу уяву, вміння давати стислі логічні відповіді на питання; виховувати інтерес і шанобли­ве ставлення до світоглядних уявлень наших предків. Обладнання: Книжкова виставка різних видань міфів Древньої Греції, ілюстрації до міфів, репродукції картин на міфічні сюже­ти, міфологічний словник. Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

...Знати дохристиянські вірування

Неодмінно треба, бо без них нема

Можливості зрозуміти...

Історію культури і історію літератури,

Заснованих на духові народу.

Митрополит Іларіон.

ХІДУРОКУ

I.ОрганізаційнийМомент

II.ПовідомленняТеми, МетиУроку

Запишіть у зошиті тему... Метою нашого уроку є...

III. ВивченняНовогоМатеріалу

1. Слово вчителя.

Міф походить від грецького «мітхос», що означає «слово» Це давні за походженням сказання про богів, різні фантастичні історії про каз­кових героїв, напівбогів, потвор, «чудеса».


Міфологічне мислення — це спосіб сприйняття Всесвіту думкою і почуттям, тобто науково й образно водночас.

2. Бесіда на перевірку уважності учнів

• Які причини виникнення міфів?

• Чи можна їх назвати явищами мистецтва слова?

• Згадайте, міфи яких народів вам відомі? На дошці записані прислів’я і вирази: «Людина — це смертний Бог» «Побачимо, з якого ти тіста!» «Погасло життя». «На роду написано».

3. Слово учителя.

Давньоруські міфи дуже схожі на біблійні історії про створення людини

З глини, із землі, із праху: «І створив Господь людину із праху земного».

За одним із варіантів української легенди, Бог намагався виліпити людину з тіста. Звідси і прислів’я: «Побачимо, з якого ти тіста!»

Так людина і з’явилася на світ. А щоб вона ожила, вдихнув у неї Гос­подь душу.

У давніх слов’ян часто душа уявлялася як вогонь (іскра, яку запалило Сонце). Життя людини можливе було до тих пір, поки горіло це внутріш­нє полум’я. Недарма у нас до цього часу зберігся вираз: «Погасло життя».

А хто ж править долею людини, відміряє їй строк для життя? Давні слов’яни вважали, що це Род — «батько» всього видимого і невидимого. Коли народжувалася дитина, його майбутня доля записувалася до книги Роду. Звідси вираз: «На роду написано».

У Роду є помічниці-рожаниці, дві діви: Доля і Недоля — щастя і не­щастя, вдача і невдача. Вони пряли нитку життя кожної людини.

Отже, наш світ — світ гармонії і контрастів, у якому є день і ніч, світло і темрява. Боги часто втручаються в життя людей, задовольняючи свої ін­тереси, амбіції, а то й просто розважаючись. Разом із тим їм хочеться по­ваги від людей, їх жертвоприношень. Тому у світі людей із самого початку з’явилося добро і зло (гріх); в боротьбі добра і зла людина живе і понині.

Міфи відобразилися в обрядових піснях різних народів, зокрема у народ­них обрядах українців — колядування, щедрування, свято Івана Купала.

Міфи виникали в час, коли в людей було ще недостатньо розвинене абстрактне мислення й дуже примітивне уявлення про навколишній світ і коли вони відчували безсилля перед стихійними силами природи.


Міфологія — це основа мистецтва різних народів, цим словом нази­вають і сукупність міфів якого-небудь народу, і науку, що вивчає міфи.

Майже у кожного народу зберігаються перекази, в яких дійсне істо­ричне переплітається з недійсним вигаданим; трапляються дива, де ді­ють не лише люди, а й фантастичні істоти безсмертні боги, напівбоги, фантастичні тварини.

— Розглянте картини, малюнки, що представлені на дошці.

Яких незвичайних істот ви побачили? Опишіть. (Циклоп, Кентавр, крилатий кінь Пегас, сузір’я Сфінкса — левицю із жіночою головою, Химеру — з головами Лева, кози та зміїним хвостом, сирена — напів-жінка-напівптах, Горгона).

4. Слово вчителя.

Так один за одним народжуються слова-міфи, що переростають

У розповіді про вищі істоти, котрі подібні до людей. Історія знає кілька стародавніх цивілізацій зі своїми богами і героями, з власними тотемами (жива істота чи якийсь символ, що вважається священним) і табу (релі­гійні заборони, порушення яких каралося богами). Міфи зближувалися з релігією, тому в давніх релігіях богів було багато. Якщо розподілити всі міфи за їхнім змістом, то можна визначити чотири різновиди:

1) пояснювальні, що тлумачать виникнення якогось явища природи чи людського суспільства;

2) оповідальні, в яких викладаються вигадані історії про сиву давнину;

3) міфи про виникнення світу або його створення надприродними іс­тотами — богами;

4) міфи, в яких діють герої-напівбоги, пращури історичних людей.

5. Словникова робота:

На дошці записані визначення понять. Читає учитель. Учні читають

Мовчки. Закриваю визначення і даю можливість сказати його по пам’яті.

Міф (Від грец. слово, переказ) — форма мислення стародавньої люди­ни, яка передує мистецтву.

Міфологія — сукупність міфів якого-небудь народу, наука, що ви­вчає міфи.

6. Бесіда:

• Що в перекладі з грецької означає слово «міф»?

• Що таке міф, міфологія?

• Що давні люди виражали у міфах?


• Які імена персонажів міфів ви запам’ятали?

• У чому ви вбачаєте схожість міфів різних народів світу?

• Які різновиди міфів визначають за їхнім змістом? Закріплення поняття про міф.

7. Складання таблиці «Різниця між міфом і казкою».

Роздано заздалегідь надруковані картки, де впереміш записані особ­ливості казок і міфів (легенд).

Завдання: записати до зошита у дві колонки відмінності міфу і казки.

Казка

Міф (легенда)

• Невизначеність місця і часу дії.

• Зображуване (незвичайне і фан-

• Персонажі максимально типізова-

Тастичне) претендує на певну до-

Ні, відсутня індивідуальність.

Стовірність у минулому.

• Обожнювання природи більшою

• Персонажі — конкретні люди

Чи меншою мірою.

Зі своїми іменами і психологічни-

• Зображення фантастичних подій.

Ми особливостями, але володіють

• Сприймається слухачем як фантас-

Незвичайними здібностями, над-

Тика, вигадка, розповідається для

Природними якостями.

Того, щоб розважитися або з метою

• Природа не обожнюється, хоча

Повчання.

Окремі міфологічні мотиви й обра-

• Можлива велика кількість епізо-

Зи зберігаються.

Дів, прозова форма

• Зображення незвичайних подій,

Наявність чудодійних предметів,

Перевтілення.

• Незважаючи на вимисел, сприйма-

Ється слухачем як достовірна роз-

Повідь.

• Стисле зображення лише одного

Епізоду, прозова форма

6. Стислий переказ учнями прочитаних міфів.

IV.ПідсумокУроку

Міфи допомагають нам зрозуміти історію культури й історію літера­тури, заснованих на дохристиянських віруваннях народу.

Чудеса, що мене чекають у міфі, перевершують усякі чудесності каз­ки. А завше постачають їй матеріал чудесності (Аза Тахо-Годі).

V.ДомашнєЗавдання

Прочитати українські міфи «Про створення землі», «Чому буває сум­не Сонце?».