Мета: Ознайомити з поняттями «всесвітня література», «всесвітній літературний процес»; повідомити про Веди як найдавнішу книгу людства, прочитати гімни з «Рігведи»; розвивати уміння навчаючи інших, навчатися самому; виховувати шанобливе ставлення до давніх культур. Обладнання: Словник-довідник «Зарубіжна література», тексти гімнів з «Рігведи», лінія часу, картки, схема.

Столетия — фонарикиІО, сколько вас во тьме, На прочной нити времени, протянутой в уме!

В. Брюсов

Где ви, о древние народи!

Ваш мир бил храмом всех богов,

ВИ Книгу Матери-природи

Читали ясно без очков!

Ф. Тютчев

ХІД УРОКУ

I.МотиваціяНавчальноїДіяльності

— Український письменник Іван Франко вважав: «Кожен чільний сучасний письменник — чи він слов’янин, чи німець, чи француз, чи скандинавець — являється неначе дерево, що своїм корінням впивається якомога глибше і міцніше у свій рідний національний ґрунт, намагається ввібрати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і короною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних, естетичних і моральних змагань».

• як ви розумієте вислів І. Франка?

• який образ використав письменник, щоб донести свою думку до читача?

II.ВивченняНовогоМатеріалу

1. робота з літературно-критичними матеріалами

Засвоєння літературознавчих понять.

«Броунівський рух»

Учні отримують картки з уривками з літературознавчих статей. Завдання учнів: засвоїти зміст своєї картки та передати його однокласникам,


А також сприйняти інформацію від інших учнів. Під час виконання завдання діти вільно переміщаються по класу, самостійно обираючи собі партнерів. Одночасно можна спілкуватися лише з одним учнем.

Картка № 1

...поняття всесвітньої літератури було сформульовано Ґете.

І.-Р. Бехер (О литературе и искусстве.— М., 1981.— С. 103).

Картка № 2

У 1827 р. секретар Ґете Еккерман записав висловлювання великого німецького письменника про те, що «народжується всесвітня література» (Weltliteratur). Ґете не говорив про те, що вона вже існує, він відмічав тільки момент початку її формування. Це було глибоке провидіння. В XIX ст. літератури втрачають регіональність, починають тісніше взаємодіяти одна з одною. Під впливом європейської літератури в попередньому столітті почала бурхливо розвиватись російська література, а в ХІХ ст. вона поступово входить у коло світових лідерів.

В. А. Луков (Луков В. А История литературы.— М., 2003.— С. 257).

Картка № З

Європейці починають знайомитись зі скарбами східної класичної поезії і прози. У свою чергу твори європейських письменників набувають дедалі ширшої читацької аудиторії в Азії, латинській Америці, Австралії. Складається ситуація, яка визначається терміном «всесвіт-ність».

В. А. Луков (Луков В. А История литературы.— М., 2003.— С. 257).

Картка № 4

Якщо справді створиться найближчим часом всесвітня література,— а це неминуче, бо постійно збільшується швидкість засобів пересування,— то ми не повинні від неї чекати нічого більшого і нічого більше, ніж те, що вона насправді може нам дати і вже дає.

Весь світ, хоч яким би просторим він був, все ж тільки розширена батьківщина...

Й. В. Ґете

(Гете И. В. Собрание соч.: В 10-ти т.—

М., 1980.— Т. 10.— С. 415).

Картка № 5

...Ось уже півтораста років минуло відтоді, як Ґете висунув у 1827 році своє відоме визначення світової літератури (Weltliteratur) як єдиної


Всесвітньої літератури, в якій об’єднаються колись і, наче в дружньому хорі, зіллються голоси усіх національних літератур...

Альгімантас Бучіс

(Бучис А. Национальная самобытность и мировой контекст //

Литература. Творческое содружество.— М., 1985.— Є. 42).

Картка № 6

...Ми підходимо до ще одного важливого висновку щодо поезії у європі. Жоден народ, жодна мова не досягли б того, що досягли, коли б те саме мистецтво не плекалося в різних країнах різними мовами. Ми не зможемо зрозуміти жодної європейської літератури, не пізнавши достатньо іншої. Глянувши на історію поезії у європі, ми побачимо що-найгустіше мереживо взаємовпливів. Навіть ті визначні поети, котрі не знали жодної іншої мови, крім власної, впливали на інших письменників свого краю й зазнавали зворотного впливу.

Т. Є. Еліот

(Еліот Т. Є. Єдність європейської культури //

Всесвіт.— 2003.— № 1—2.— Є. 143—150).

Картка № 7

Ми завдячуємо християнській спадщині безліччю речей, окрім суто релігійної віри. Крізь її призму ми простежуємо еволюцію наших мистецтв, завдяки їй маємо концепцію римського права, що значною мірою сформувала весь західний світ, з неї походять наші концепції приватної й громадської моралі. Через неї передалися нам спільні стандарти літератури — зі Стародавньої Греції й Риму. єдність західного світу за-корінена у цій спадщині, в християнстві та в стародавніх цивілізаціях Греції, Риму й Ізраїлю, з яких, завдяки двом тисячоліттям християнства, ми виводимо свій родовід.

Т. Є. Еліот

(Еліот Т. Є. Єдність європейської культури //

Всесвіт.— 2003.— № 1—2.— Є. 143—150).

Учитель перевіряє засвоєний матеріал, звертає увагу на те, що зміст власної картки, який учень прагнув передати іншим, запам’ятовується якнайкраще, звідси назва прийому — «Навчаючи інших, навчаюся сам».

Висновки

• Поняття всесвітньої літератури було сформульовано Й.-В. Ґете в 1827 р. Він наголошував на тому, що за нових історичних обставин народи вступають у тісний взаємний обмін і відбувається взаємопроникнення культур, а час національної обмеженості йде в минуле.

• У сучасному літературознавстві Всесвітньою (світовою) літературою Називають сукупність літератур усіх народів світу від давнини до


Сьогодення. література кожного народу має свою національну і художню своєрідність, але вона сприймає досягнення літератур інших країн у взаємодії з ними, запозичуючи окремі елементи (факти, ідеї, поетичні форми). • Всесвітнім літературним процесом Називають історичне існування, функціонування та поступальний розвиток літератури протягом як певної доби, так і всієї історії нації, країни, регіону, всього світу. Термін «літературознавчий процес» виник у 20–30-х рр. ХХ ст.

2. слово вчителя

— Сьогодні ми розпочнемо знайомство з найдавнішими книгами,

що створені людством. Щоб не розгубитися в плині тисячоліть і сто

літь, пригадаємо рядки з поезії В. Брюсова: «Столетия — фонарики!

О, сколько вас во тьме На прочной нити времени, протянутой в уме!» —

та намалюємо у своїй уяві (і не тільки) лінію часу.

XII VI Р. Хр.

І І І І І І І І І І І І І ►

К_____________________ ;

Веди

— На цій лінії часу позначимо головну відмітку — час Різдва Христо

вого — та рисочками помітимо століття. Тепер ми наочно бачимо, коли

були складені книги Вед та можемо легко це запам’ятати.

3. Виступ учня із повідомленням про Веди

Орієнтовна відповідь

Веди — найдавніші пам’ятки індійської літератури. Протягом багатьох століть вони існували тільки в усній формі. Слово «веда» означає «знання», точніше, вище духовне знання, і тому пам’ятки вед прихильниками індуїстської релігії вважаються вічно існуючим і безсмертним божественним одкровенням.

Поряд з тим веди мають неперехідну літературну цінність. До їх складу входять твори у віршах і прозі, гімни богам і фольклорні пісні, героїчні легенди і притчі, дидактичні настанови і філософські коментарі.

У ведах відбилися уявлення давніх індійців про довкілля, космос, ритуал, соціальний устрій, етичні цінності і мораль.

Всього відомо чотири веди: Рігведа — веда гімнів, Самаведа — веда наспівів, яджурведа — веда жертвенних висловів та Атхарваведа — веда заклинань. Вони були створені для чотирьох груп жерців, які виконують певні дії під час жертвоприношення: Рігведа адресована головному жерцю, який співає гімни і спілкується з богами, Самаведа — знавцю мелодій, яджурведа — організатору жертвоприношень, Атхарваведа — брахману, що керує всім процесом.


Рігведа — найдавніша частина вед. Вона складається з 1028 гімнів різного обсягу і змісту. Вони згруповані в книги, або мандали, і зосереджені навколо декількох міфів, що складають ядро збірки і слугують певним взірцем.

Зміст більшості гімнів складає прославлення богів і прохання жерт-вувачів.

Культ ведійських богів має в основі уявлення про своєрідний кругообіг жертвенних дарів. Віруючий приносить жертву і вихваляє чесноти богів: військові подвиги Індри — бога грому і блискавки, головного бога Рігведи; Агні — бога священного вогню і домашнього вогнища, другого за значенням бога вед; Сурії — бога Сонця, всевидяче око богів. На подяку віруючий отримує те, чого бажав,— багатство, нащадків, прощення.