Добутку Василя Бикова відрізняє яскрава індивідуальна манера листа. При буденному, непомітному сюжеті письменник уміє так розкрити характери й ситуації, що віриш йому беззастережно. Так, тільки так і могло бути, ніяк інакше не можна було надійти. Його позитивні герої, як правило, не велетні й силачі, а звичайні люди, перемагають у собі страх, здобувають моральну перемогу над ворогом, тому що мають моральну силу, що підтримує їх у самих важких ситуаціях. Ця сила в любові до батьківщини, чесному виконанні боргу

У повісті Піти й не повернутися письменник уперше бере героїнею дівчину. Зоська Норейко маленька, гарна, майже дитина, але скільки сили волі й бажання здолати ворога живе в цієї девчине! Зоська точно знає, що не можна упокоритися з фашизмом. Так, їй хочеться вижити, побачити матір, але не за всяку ціну. На поступку перед совістю вона ніколи не піде. ...Вони ж чуму двадцятого століття. З ними жити неможливо, вони ж звірі. Биків показує величезну волю до життя Зоськи, вона молода, жадає подвигу, але й хоче залишитися в живих, допомогти товаришам у їхній важкій боротьбі. Коли Антон стріляє в Зоську й та падає недалеко від груші, мимоволі пригадується російська народна казка про яблуньку, що рятувала героїв. Тут теж віриш, що Зоська врятується, не може бути, щоб зло восторжествувало. Зв'язна повинна дійти, розповісти про зрадництво Антона... допомогти гарним людям. Але Биків залишиться вірний собі. Ми не знаємо, чи виживе Зоська, що станеться з Антоном, війна непередбачена

Лише разом із Зоськой ми поклалися на людей, що прийшли їй рятуйте! Надією повні слова жінки, що везе дівчину до порятунку, до нового життя: Нічого, девчатка, усе буде добре. Перепряжемо тебе в гарному місці, як-небудь очуняешь. Молода ще, жити будеш, дитинок народиш. Не століття ж цій проклятій війні тривати. Вустами простої білоруської селянки письменник саме й говорить про ті неминущі цінності людського життя, на яку зазіхнули вороги. За це мирне життя й пішли воювати Зоська й мільйони подібних їй. Їхні подвиги оцінили й оспівали пізніше. Самі ж вони не думали про свій героїзм. Вони йшли захищати своє звичне життя, будинок, матерів і дітей, а все це складалося в одне слово Батьківщина

В. Биків уміє так розповісти про своїх героїв і війну, що оповідання бере за душу. Віриш авторові від початку й до кінця. Це великий дарунок художника й очевидця, знайомого з війною не понаслишке, того й цікаві його добутки сучасному молодому поколінню