Протягом своєї педагогічної діяльності довелося разом з учнями й студентами побувати в музеях Т. Шевченко, Лесі Українки, М. Рильська, П. Тичини, М. Булгакова (Київ), М. Коцюбинського (Чернігів), О. Кобилянской (Чернівці), И. Франко, Я. Галана (Львів), М. Лермонтова (Пятигорск), Н. Некрасова, А. Блоку, Ф. Достоєвського, А. Пушкіна (Санкт-Петербург), Л. Толстого (Ясна Галявина). Досвід переконав, що це чи ледве не найкращий спосіб зацікавити школярів літературою, її творцями. Якщо ж немає можливості відвідати музей, доцільно провести уявну екскурсію. Матеріал для заочної екскурсії можна підібрати з різних джерел. Подаємо приклад такого оповідання про музей Ф. Шиллера Ввеймаре.

29 квітня 1802 р. Ф. Шиллер переїхав зі своєю сім'єю в будинок на Веймарской еспланаде (нині Шиллерштрассе), придбаному за 4200 талерів. Тут поет прожив до смерті (9 травня 1805 р.). Придбання будинку привело до значних економічних труднощів, і, лише завдяки інтенсивній творчій роботі, йому вдалося розплатитися з боргами. І це був досить удалий вибір: у порівнянні зі старою квартирою на Виндгшенштрассе (нині Виндишенштрассе, 8), де Ф. Шиллер жив із грудня 1799 р., коли перебрався у Веймар з Ени, новий будинок, оточений садом і скверами, змінив до кращого умови його життя й роботи. Перший поверх займали господарські приміщення, другий - дружина письменника Шарлотта й діти, а в мансарді із трьома скромно обставленими кімнатами жил сам поет. Працюючи тут, Ф. Шиллер міг не турбувати сім'ю: через хворобу поет писав переважно вночі, а відпочивав удень. На цій мансарді створена «Мессинская наречена», «Вільгельм Телль», незавершена драма «Димитрий», переведені й оброблені для сцени добутку багатьох авторів

В 1847 р., після смерті дружини поета, спадкоємці продали будинок. Його придбав місто Веймар і передав громадськості як музей

З тих часів збереглося меблювання мансарди Шиллера. Є тут і речі, зібрані пізніше, - малярські полотна. Отже, достовірна обстановка життя поета збережена лише частково.

В 1979 р. музей класика був переустаткований на першому поверсі будинку. Тут зберігаються особисті листи Ф. Шиллера, першоджерела його добутків, графіка, зображення сцен з окремих спектаклів, костюми, театральні макети й т. п.

Перша кімната репрезентує дитинство і юність поета. Особливу увагу залучають перші його драми - «Розбійники», «Підступництво й любов».

Друга кімната розповідає про життя поета в Лейпцизі, Дрездене, Ене - невеликому містечку, названому сучасниками «Німецькими Афінами». Творчість цього періоду представлено, насамперед, одою «На радість». Мова йде тут про викладацьку діяльність Ф. Шиллера, приятелюванні з Й.-В. Ґете

Третя кімната присвячена темі «Історія й класична драма». Вона розкриває діяльність поета як історика: особливості його художнього трактування значних подій минулого, через які він намагався вплинути на сучасність. Тут представлена трилогія «Валленштейн» і романтична трагедія «Орлеанская діва», пародійне переосмислення якої здійснив Б. Брехт

Експонати четвертої кімнати розповідають про останні роки життя Ф. Шиллера, його перекладацької діяльності, творчих планах

У п'ятої - зібрані свідчення міжнародного визнання поета, зокрема на театральній ниві

У вхідному приміщенні першого поверху можна ознайомитися з матеріалами про вивчення й популяризацію творчої спадщини письменника Вгермании.

Необхідність таких матеріалів на уроці вже стала аксіомою. Під час вивчення біографії письменника можуть бути використані всі види наочності: предметно-образна (документи, фотокопії, фотознімки, картини, портрети, макети, книги й т.п.), словесно-образна (фонохрестоматії, відеофільми, радиокомпозиции), умовно-схематична (літературні карти, таблиці, схеми), динамічно-синтетична (кінофільми, телефільми). На жаль, у школах і методичних кабінетах таких матеріалів по закордонній літературі ще обмаль.