Мета: продовжити роботу над опрацюванням змісту твору О. Довженка «Зачарована Десна», з’ясувати поєднання у творі реального й уявного, знаходити в тексті описи вражень хлопчика про довкілля (хмари, небо, птахи), коментувати їх; охарактеризувати головного героя твору; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення; вміння співставляти, порівнювати, робити висновки, грамотно висловлювати свої думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд; виховувати любов до рідного краю, краси природи, повагу до батьків, творчості О. Довженка; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: картини із зображенням рідної природи, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіди за питаннями:

• Що вам відомо про казку як літературний жанр, її особливості?

• Чого вчать нас казки?

• З якою метою у творах художньої літератури письменники згадують казкових героїв, події?

• Який художній засіб використав О. Довженко у назві свого автобіографічного твору?

• Через що таким важливим у багатьох художніх творах є вирішення питання взаємозв’язку людини і природи?

• Чи спостерігаєте ви за навколишнім світом? Які ваші враження від цього?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Основний зміст уроку

В людських серцях незаймані глибини

Своїм він серцем глибоко проник —

Співець краси, природи і людини,

Душі людської дивний чарівник.

І. Гончаренко

Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові

До природи людина не може бути митцем.

Та й не тільки митцем.

О. Довженко

Щасливий я, що народився на твоєму березі...

О. Довженко

1. Вступне слово вчителя

О. Довженко від природи мав високорозвинене, витончене естетичне почуття, глибоко розумів суть і значення зовнішньої, тілесної і внутрішньої, душевної краси людини та краси і величі рідної землі. Це дорогоцінне почуття і розуміння він успадкував од своїх батьків, од народу, а потім розвинув, удосконалив його у процесі навчання, переважно шляхом самоосвіти, на основі творчої практики, напруженої творчої діяльності.

Він мав незвичайну здібність спостерігати, ясно бачити, сприймати і фіксувати в пам’яті розмаїті естетичні явища життя.

2. Опрацювання образу Сашка

2.1. Сашко — головний герой кіноповісті.

Збагачений чималим життєвим і творчим досвідом, шістдесятирічний письменник показує життя дореволюційного українського села і його людей так, як їх сприймав колись малий Сашко. Довженко ніби дивиться на них очима наївного хлопця, характеризує і оцінює їх, виражає естетичне ставлення до них з позиції розумної дитини. Проте письменник, людина старшого віку, бачить не тільки те, чого Сашко не помічав, не брав до уваги. Погляди автора, його життєва позиція інші, вони відбивають вищий рівень суспільно-політичної та естетичної свідомості порівняно зі свідомістю Сашка. Автор-оповідач кіноповісті дивиться на своїх героїв і на самого Сашка з почуттям замилування і здивування, з теплим усміхом, помічаючи не тільки все гарне, прекрасне в них, а й їх вади, недосконалості їхніх натур. Тому з таким сердечним гумором письменник згадує про те, як Сашко смакував усякими ласощами на городі, повиривав зовсім молоду, дрібненьку морковицю, як малий грішник злякався страхітливих прабабиних прокльонів і каявся в гріхах, як він прагнув зменшити свій гріх, творячи добрі діла, вшановуючи старших людей, аж поки дід Захарко не вилаяв і не прогнав його геть. Цікавими і радісними видавалися Сашкові всякі події родинного життя — і народження в матері маленької дитини, і смерть прабаби, і клепання коси та виїзд на сінокіс. А які чудові й дивовижні сни народжувались у Сашковій душі і вдома, й на сіножаті, які образи витворювала його багатюща уява.

Пізнання світу для малого хлопчика забарвлене поезією відкриття, поезією новизни, поезією мрії, кращими традиціями народної творчості, втіленої в образі яблукатого коня.

Згадаймо хоч би сцену, в якій малий шибеник, лежачи в дідівському човні, пригадує різні приємні й неприємні речі: «...Неприємно, коли баба кляне або коли довго йде дощ і не вщухає... Неприємно в одній руці нести велике відро чи полоть і пасинкувати тютюн. Неприємно, як батько приходить додому п’яний і б’ється з дідом, з матір’ю або б’є посуд. Неприємно ходить босому по стерні».

Як бачимо, все неприємне пов’язане в хлопця зі світом злиднів і страждань. І тут же, ніби на протиставлення цьому світові, письменник малює ідилічні картини сільського життя, осяяні романтикою дитячого світосприйняття: «...Приємно обнімати лоша... Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками, скаламутивши воду або дивитись, як тягнуть волока. Приємно знайти в траві пташине кубло. Приємно їсти паску і крашанки...Приємно спати в човні, в житі, просі, в ячмені, у всякому насінні на печі» і т. ін.

2.2. План характеристики образу Сашка.

1. Оповідач у «Зачарованій Десні» — сам письменник, який виступає і як автор, і як герой твору — маленький Сашко.

2. Пізнання світу Сашком:

1) любов до тварин, природи, музики, співів. («Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси... Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху...»; «Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі. Любив плескіт води весняної»; «...Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки...»)

2) приємне і неприємне в розумінні хлопця;

3) повага до батьків, людей похилого віку;

4) ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань.

3. Риси характеру хлопця:

1) допитливий;

2) добрий;

3) чесний;

4) уважний;

5) чуйний;

6) спостережливий;

7) здатний до фантазування;

8) щирий.

4. Майстерність Довженка - письменника.

2.3. Обговорення образу Сашка за питаннями:

• Яким ви уявляєте собі малого хлопця?

• Як Сашко ставився до своєї родини?

• У чому був перший гріх Сашка? Чим він хотів його виправдати?

• Чим пояснити те, що Сашкові все було доволі цікавим?

• Що цікавого дізнався Сашко, перебуваючи на косовиці?

• Чим саме чарувала Десна малого хлопця? («А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вона ласкава, солодка...»)

• Чому розмова коней схвилювала Сашка? Що про це свідчить?

• Як Сашко сприйняв вперше вчителя? Чи потрапив він до школи? Чому?

• Чи виправдалися слова вчителя по відношенню до Сашка?

• Чому, на ваш погляд, О. Довженко написав цей автобіографічний твір?

3. Реалії життя та уяви Сашка

3.1. Романтизм дитячого світу Сашка.

Не оминаючи страждань від нестатків, прабабиних прокльонів і бійок, Довженко романтизує дитячий світ Сашка, «ловкого хлопчика, святої душечки». Були в тому світі гіркі прикрощі і неприємності, але були й справжні дива: втаємничене слухання незрозумілої книги, поява лева на березі ріки, розмова коней і «ворони, що завідувала погодою». Наслухавшись колядок, малий Сашко обнімає уві сні свого яблукатого

Коня, не схожого на реальних шершавих конячинок. Він дає собі слово «ніколи не продавати його ні за які скарби». Це кінь — мрія, право людини на гарну фантазію. «Так і не продав я його по цей день, — мір кує Олександр Петрович. — Ой, коню, не продам я тебе! Як би часом не було мені трудно...»

3.2. Бесіда за питаннями:

• З якою метою письменник уводить у твір уявне? Що саме?

• Як цей твір пов’язаний з усною народною творчістю?

• Що означає воронячий крик? («Вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі»)

• Чому ворону у творі названо «божою птицею»?

• Звідкіль, за уявою хлопця, на березі Десни з’явився лев? («Коли трапилась аварія поїзда під Бахмачем і клітка мандрівного звіринця поламалась, виплигнув він на волю»)

• Як же склалася подальша доля лева? (І десь коло Спаського вбили його стражники»)

• Що вам відомо про колядки як жанр усної народної творчості? Яких колядок наспівали дівчата Сашкові?

• Який кінь привидівся Сашкові? («А кінь у яблуках, шия крута, червона стрічка в гриві, одспівує мені на вухо...»)

• Чому автор відмовляється продати цього коня за будь-яких обставин? («Ой коню, коню, не продав я тебе. Як би часом не було мені трудно, як турки й татарва не обступали на торгу мене, не розлучуся з тобою ні за яку ціну»)

• Як же хлопчик сприймає довкілля (хмари, небо, птахи)? (Чого тільки не бачив я на самому лише небі! Хмарний світ був переповнений велетнями і пророками. Велетні і пророки невпинно змагались у битвах, і дитяча душа моя не приймала їх, впадаючи в смуток...; ...Я пливу за водою, і світ пливе наді мною, пливуть хмари весняні — весело змагаються в небі, попід хмарами лине перелітне птаство — качки, чайки, журавлі. Летять чорногузи, як чоловіки у сні...)