У своїх творах Андрій Платонов завжди прагнув до правдивого зображення життя. Але життя, як відомо, недосконалаі, тому картини й образи його добутків, відбиваючи дійсність, змушують тривожно битися наші серця. Вони спонукують задуматися над необхідністю якось змінити, поліпшити цей недосконалий мир. На думку письменника, перетворити мир можуть люди, що володіють красою й величчю душі, здатністю любити й зберігати добре відношення до людей, навіть зіштовхуючись із їхньою жорстокістю й черствістю. Такою незвичайною людиною з'являється перед нами герой оповідання «Юшка».

Юшка - бедний юродивий, що страждає від сухоти. Маленького росту, худий, зі зморщеною особою й очами, як у сліпого, у яких завжди коштує волога, «як, що не остигають сльози,». Йому всього сорок років, але навколишньої він здається глибоким старцем. Невиліковна хвороба зостарила його завчасно. Черстві, бездушні й жорстокі люди оточують його: діти сміються над ним, а дорослі, коли в них трапляється неприємність, зривають на ньому свою злість. Вони безжалісно знущаються із хворої людини, б'ють його, принижують. Лаючи за неслухняність, дорослі лякають дітей тим, що вони, коли виростуть, стануть схожими на Юшку: «Будеш ходити влітку босий, а взимку в худих валянках, і всі тебе будуть мучити, і чаю із цукром не будеш пити, а одну воду!»

Читаючи це оповідання, ми постійно зіштовхуємося з несправедливістю, що обрушується на бідний юродивого. Але Юшка ніколи не відповідав злістю своїм кривдникам. Навіть коли хазяйська дочка Даша знаходила його побитого, лежачого без свідомості в пилу на дорозі, із кров'ю на щоці або розірваному вусі, він затверджував, що народ його любить

  • «Він мене без поняття любить, - говорив нещасний. - Серце в людях буває сліпе». А в самого Юшки серце було «видючим». Він був наділений рідким дарунком - даром любові. І любов ця була свята й чиста. Свою чисту любов Юшка переносив і на людей, прощав їм нанесені образи й образи, щиро вважаючи ці знущання перекрученою формою любові до нього. Наївний старий переконаний у тім, що якщо він за законом народився, то «всьому світлу потрібний...» і без нього «теж, виходить, не можна».

За ці свої переконання він і вмирає. Почувши від перехожого, що його існування никчемно й непотрібно, Юшка «осерчал у відповідь», обурився й одержав за це смертельний удар. Але після його смерті виявляється, що він все-таки був прав у своїх переконаннях - він дійсно був потрібний людям, щоб серця їх відводити від злості й люті, від жорстокості життям

Автор дає нам зрозуміти, що існування таких людей має свій зміст і значення. Їхнє життя не проходить на цій землі безвісти. Так і Юшка залишив на землі свій слід - виростив сиротку, вивчив у Москві, відмовляючи собі у всьому. Щороку провідував дівчину, привозив гроші, щоб вона могла жити й учитися. Він любив її найбільше на світі, і вона, напевно, єдина із всіх людей, завжди відповідала йому «всім теплом і світлом свого серця». Вивчившись і ставши лікарем, вона приїхала, щоб вилікувати Юшку від хвороби. Але, на жаль, спізнилася. Не встигнувши врятувати свого названого батька, дівчина все-таки залишається в містечку, щоб поширювати на всіх людей почуття, запалені в її душі нещасним юродивим, - своє серцеве тепло й доброту. Вона залишилася й «лікує й утішає хворих людей, не стомлюючись угамовувати страждання й віддаляти смерть від ослабілих». Можливо, їй удасться продовжити справа названого батька - вилікувати серця людей від несправедливості, жорстокості й «сліпоти», вселити в них добро й здатність до теперішньої любові. Адже саме в цьому бачила Юшка зміст свого існування на землі