Образ Івана Северьянича Флягина - це зовсім особливий, не порівнянний з жодним з героїв російської літератури образ людини, створена Лєсковим у повісті «Зачарований мандрівник». Він настільки органічно злитий з мінливою стихією життя, що йому не страшно в ній втратитися. Це - «зачарований мандрівник»; він «зачарований» розповідь-який життя, її чарівництвом, тому для нього в ній не існує границь

Цей мир, що герой сприймає як чудо, бесконе-чен, як нескінченно і його мандрівка в ньому. У нього немає ніякої конкретної мети подорожі, тому що життя - невичерпні. Для Флягина кожне нове пристановище - це чергове відкриття життя, а не просто зміна того або іншого заняття. Широка душа мандрівника уживается абсолютно з усіма - будь те дикі киргизи або стро-гие православні ченці. Він настільки гнучкий, що згодно жити за законами тих, хто його прийняв: по татарському звичаї він не на життя, а на смерть січеться із Саварикеем , має по мусульманському звичаї кілька дружин, приймає як належне жорстоку « опера-цию», що з ним проробили татари; у монастирі він не тільки не нарікає за те, що на кару його замкнули на все літо в темному льосі, але навіть уміє знайти в цьому радість: «Тут і церковний дзенькіт чутно, і товариші відвідували». Але незважаючи на таку ужив-чивую натуру, він ніде не затримується надовго. Може поки-заться, що Іван легковажний, непостійний, невірний собі й іншим, тому він скитается по мирі й не може знайти собі пристановища. Але це не так. Свою відданість і вірність він доводив не раз - і тоді, коли він урятував від неминучої загибелі сім'ю графа К., і у відносинах із князем і Грушею, - а настільки часта зміна місць обі-тания й постійний мотив втечі Флягина пояснюються зовсім не невдоволенням життям, а, навпроти, спрагою випити її до послід-їй краплі. Він настільки відкритий життя, що вона несе його, а він з мудрою покірністю треба її плину. Але це - не наслідок ду-шевной слабості й пасивності, а повне прийняття своєї долі. Часто Флягин не віддає собі звіту у вчинках, інтуїтивно підлоги-гаясь на мудрість життя, довіряючи їй у всім. І вища сила, перед якою він відкритий і чесний, винагороджує його за це й хра-нит. Іван невразливий для смерті, до якої він завжди готовий. Чудом він рятується від загибелі, утримуючи коней на краю прірви; циган виймає його з петлі; він бере гору у двобої з татари-ном; біжить із полону; рятується від куль під час війни. Флягин го-ворит про себе, що він «все життя гинув, але не міг загинути», і пояснює це тим, що він - «великий грішник», якого «ні земля, ні вода приймати не хоче». На його совісті - смерть мо-наха, татарина й циганки Груші, він без зазору совісті кидає своїх дітей від татарських дружин, його «спокушають біси». Але жоден з його «гріховних» учинків не породжений ненавистю, неправдою, жаж-дой особистої вигоди. Смерть ченця - результат нещасного слу-сподіваючись, Саварикея Іван засік до смерті в чесному бої, а в історії із Грушею він надійшов, дотримуючись веління своєї совісті, повністю з-знаючи, що він робить убивство... Розуміючи неминучість смер-ти циганки, він бере гріх на себе, сподіваючись у майбутньому вимолити в Бога прощення. «Ти поживеш, ти Богові душу отмолишь і за мою душу, і за свою, не погуби ж мене, щоб я на себе руку подня-ла», - благає його нещасна Груша. В Івана своя власна релігія, своя мораль, але в житті він завжди чесний із собою й із дру-гими. Оповідаючи про своє життя, Флягин нічого не приховує, тому що душа його відкрита як для Бога, так і для випадкових попутників. Флягин наївний і простий, як дитина, але коли він бореться з не-справедливістю й злом, він може бути рішучим і навіть жес-токим. За катування пташки він карає панську кішку й отре-зает їй хвіст, за що сам терпить суворе покарання. Йому «за народ дуже померти хочеться», і він відправляється на війну замість юнака, з яким не в силах розстатися батьки

Для Флягина немає ні-чого неможливого , він незвичайно обдарована людина. Таємниця його сили, невразливості й дивного дарунка - завжди відчувати радість - полягає в тім, що він завжди надходить так, як того вимагають обставини. Він перебуває в гармонії з миром, коли мир гармонічний, і він готовий боротися зі злом, коли воно стоїть на нього шляхи