Мета:Коротко розповісти про письменницю, пригадати відомості

Про літературну казку, з історії України про І. Сірка, запо­різьких козаків; навчити учнів виразно і вдумливо читати твір, переказувати; виробляти у школярів вміння і нави­чки знаходити у тексті художні засоби, коментувати їхню роль.

Обладнання: Портрет письменниці, текст казки «Малий Віз», підручник з історії України, репродукції картин І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа до турецького султана», «Кошовий отаман», репродукція народної картини «Козак Мамай», фрагмент картини С. Васильківського «Козаки в степу».

Тип уроку: Урок-дослідження

ХІДУРОКУ

І. АктуалізаціяОпорнихЗнань

Уч и т е ль. Діти, на сьогоднішньому уроці ми продовжимо знайомство з літературними казками. Пригадайте, який твір називається казкою?

Учень. Казка — це невелике оповідання про вигадані, часто фан­тастичні події. Казки бувають народні й літературні.

Учитель. Назвіть різновиди казок.

Учень. Є казки про звірів, пригодницькі, фантастичні.

Учитель. Пригадайте, з яких частин складаються казки?

Учень. Народні казки обов’язково мають зачин, кінцівку; для них характерний національний колорит.

Учитель. Поясніть різницю між народними і літературними каз­ками.

Уч ен ь. Літературні казки відрізняються від народних тим, що у них є автор-письменник. Саме авторська уява, її розуміння добра і зла ство­рюють особливий вид літературних казок. Літературна казка виражає


В першу чергу погляд на світ, притаманний конкретному письменнику, а не всьому народові.

Учитель. На попередньому уроці ми опрацювали казку І. Нечуя-Левицького «Запорожці». Пригадайте, кого називали козаками-запо-рожцями.

У ч е н ь. Запорожці — це козаки, які жили в Запорізькій січі. Вони обо­роняли наші землі від нападів турецьких і татарських орд.

ІІ. ОголошенняТемиІМетиУроку. ПоясненняНовогоМатеріалу

Учитель. Під час уроку нам потрібно виконати наступні завдання:

1) ознайомитись із життєвим і творчим шляхом письменниці О. П. Се-натович;

2) навчитись виразно і вдумливо читати казку;

3) вміти цікаво розповідати про героя казки Дмитрика і його фантастич­ну пригоду;

4) навчитись коментувати роль художніх засобів у творі;

5) навчитись відтворювати в уяві картини чарівного сну хлопчика;

6) розвивати свою творчу уяву.

Вчитель. Переконана, що з поставленими завданнями легко спра­вимось. А зараз подивіться на портрет письменниці. Проникливий і від­вертий погляд очей, спрямований вдалечінь, прямий ніс, міцно стиснуті вуста. Обличчя округле, вольове. Зачіска коротка, надзвичайно скромна. Перед вами — портрет маловідомої письменниці Оксани Сенатович, яка дуже багато писала для дітей і про дітей.

До речі, сьогодні Оксана Павлівна присутня у нас на уроці. Вона ко­ротко розповість вам про себе.

Учениця (в ролі письменниці). Приїхала я до вас зі славного міста Львова, а народилася на Тернопільщині, у містечку Бережани. Можливо, ви чули про славнозвісну Бережанську гімназію. Мої батьки були вчите­лями. Цілими днями вони клопоталися шкільними справами, тому зма­лечку привчали мене до самостійності. Найбільше мене приваб-лювала таїна навчання. Іноді батьки дозволяли мені побувати на уроках, звіс­но, за умови, що сидітиму тихо. До першого класу пішла в с. Литвинові, а середню школу закінчила в с. Завалові.

Після закінчення школи продовжила навчання у Львівському по­літехнічному інституті. Деякий час працювала інженером. З часом зро-


Зуміла: справжнє моє покликання — література. Ще в інституті я відві­дувала літературну студію, якою керував Микола Петренко. Почала писати поетичні твори для дітей і дорослих. Перший свій вірш для дітей під назвою «Дорога» надрукувала у журналі «Барвінок» у 1969 році. Він обійшов усі збірки-читанки, перекладався різними мовами.

Дитячі збірочки-поезії з’являлися з великим інтервалом у часі тому що я не поспішала з публікаціями, обдумувала, виважувала кожне сло­во. Дивосвіт дитинства допомагав мені творити.

Мій чоловік Володимир Лучук — теж письменник. Нашу справу про­довжують діти. Син Іван — знаний як цікавий поет, а Тарас — серйозний перекладач. Гадаю, що казка, яку ви сьогодні прочитаєте, западе глибоко у ваші дитячі серця, нікого не залишить байдужим, бо в ній йдеться про тісний зв’язок минулого із сучасним, про наше славне історичне минуле.

Учитель. Дякую за цікаве повідомлення. Діти, відкрийте підруч­ники і розпочнемо читати казку.

Виразне читання казки вчителем. Частину тексту від слів «...я маю справу до Івана Сірка» читають заздалегідь підготовлені учні (вчителька стежить за інто­нацією і виразністю читання, темпом читання; виправляє можливі помилки).

Запитання для бесіди

1. Як ви розумієте суть назви твору?

2. Про що йдеться у цій казці? (Мова йде про хлопчика Дмитрика, який потрапив із сучасного в минуле, про його зустріч із козаками.)

3. На скільки умовних частин можна поділити текст казки? (Текст мож­на поділити на три частини:

1) Мрійливий хлопчик біля озера;

2) Сон Дмитрика: зустріч з козаками.

3) Похід до книгарні у пошуках цікавої книжки про Івана Сірка.

4. Прокоментуйте речення «Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари, а Малий Віз повіз Дмитрика додому». (Хлопчик мав багате уявлення? Він бачив зорі і в плесі озера, і на небі. Дуже хотів поката­тися на зоряному Возі.)

5. Чи чекали козаки на незнайомця-лежня? Зачитайте рядки з тексту від слов Чекали кого завгодно — турків, татар, друзів До слів — ...по­чали одмахуватись руками від лежачого хлопця».

6. Чи вміли козаки жартувати, глузувати по-справжньому? (Так. Про це свідчать ось які рядки: «Згинь з очей! Кінних, піших приймаємо в свій кіш, а ти котися зі своєю «канапою». Там за лісом пани-ляхи п’ють


Каву, може, тобі до ліжка й подадуть». Або: «Ще не встиг познайоми­тись, а вже з моєї ноги стілець собі робиш».)

7. Який епізод казки є підтвердженням того, що козаки завжди відзна­чалися неабиякою гостинністю? (Козаки спочатку годували гостя, а вже потім говорили про справу, з якою він до них приходив «Сивову­сий козак взяв велику ложку і затиснув її у Дмитриків кулак. — Якщо не спиш, то сідай їсти з нами».)

8. Скільки років було козакові, який розмовляв з Дмитриком? (Йому було 303 роки.)

9. Чому так і не вдалося хлопцеві зустрітися з Іваном Сірком? З якою метою він приїхав до козаків? Зачитати рядки «Еге, отамана Сірка сьогодні не побачиш. Він зараз у Львові, там один письменник книжку пише про нього. І Сірко днює й ночує на дев’ятому поверсі в його будин­ку». (Хлопчик прибув до козаків, щоб побачити на власні очі їхні під­водні човни.)

10. Яку відповідь отримав допитливий гість? («Багато хочеш знати, — хитро усміхнувся старий козак.— Наш отаман саме радиться у Львові, чи називати ці човни підводними. Незабаром прочитаєш про це».)

11. Чи вдалося Дмитрику побачити підводний козацький човен? (Так. «При березі бився об хвилі човен. Він був подібний до великої жовтої черепашки».)

12. Про що ще вдалось дізнатися хлопчикові? (Йому розповіли козаки про свої ракети.)

13. Як завершився дивний сон? («Козацька ракета вистрелила. Стало ясно-Ясно. Підводний човен зблід, занурився у воду і швидко зник».)

14. Чи вдалось Дмитрикові знайти книжку про Сірка? (Звичайно, не вда­лось, але він впевнений, що обов’язково її знайде, «а ні, то сяде він на Малого Воза і сам вирушить до Львова».)

Учитель. Цікава і повчальна казка. Чи не так? Давайте помірку­ємо, яка її головна думка? (Діти висловлюють власні судження і при­ходять до висновку: між минулим і сучасним тісний зв’язок; потрібно цікавитись історичним минулим, пишатися ним, продовжувати справу прийдешніх поколінь.

Робота в групах

1 група — мовчки прочитати текст казки і з’ясувати, чому в ній не­має традиційного зачину, кінцівки, традиційних триєдиних повторень? (Літературна казка підпорядкована авторській волі. Читач бачить те,


Що відбувається, очима автора. Для неї не є обов’язковими традиційний зачин, кінцівка...)

2 група — виписати художні засоби, які зустрічаються в тексті. («Червневе небо обтрушувало зорі» — метафора; «намацав ногою дно неба», «триста десятилітній козак» — гіперболи; «скривився, як середа на п’ят­ницю» — приказка).

3 група — З’ясувати місце чарівного сну у казці. (Чарівний сон Дми-трика — це умовний літературний прийом, який часто зустрічається в лі­тературних казках для створення фантастичних ситуацій.)

4 група — довести, що у казці уявне, а що фантастичне. (Уявне — зорі на дні озера, зустріч з козаками, написання книжки про Сірка; фантас­тичне — підводні козацькі човни, ракети, поїздка на Малому чи Великому Возі, козакам по 310 літ)

Учитель уважно заслуховує відповіді представників груп. Якщо по­трібно, доповнює, виправляє мовленнєві помилки.

Учитель. У будь-якій казці є багато повчального. Що ви почерп­нули для себе з прочитаної казки?