Гарасим сподівався, що про Муму забудуть і він знову зможе піклуватися про свою вихованку. Саме на цьому етапі настав час задуматися про те, як ми поведемо читачів до рішення питання: чому Гарасим підкорився барині? Що змусило Гарасима прийняти рішення? Спробуйте догадатися, як міг міркувати Гарасим. У який момент прийняв Гарасим своє рішення? Звернемося до епізоду, що часто проходить повз увагу нас: «Гарасим нерухомо стояв на порозі. Юрба зібралася в підніжжя сходів. Гарасим дивився на всіх цих людишек у німецьких каптанах зверху, злегка обперши руки в боки; у своїй червоній селянській сорочці він здавався якимось велетнем перед ними». Ці «людишки» - вся челядь барині! - «стрімголов скотилася зі сходи», як тільки Гарасим розгорнув двері. Контраст між героєм і його оточенням у цій сцені підкреслять автором. Читачі бачать, що Гарасим зрозумів: бариня наказала відняти в нього й знищити Муму. Він зобов'язаний підкоритися її наказу - вибору немає. Але він міг урятувати Муму від непотрібних мучень

Уважно спостерігаємо за поводженням героя. Пропонуємо попутно учням питання: чому він зайшов з Муму в трактир і нагодував собаку? Чому так довго гріб проти плину? Чому автор в епізоді «Гарасим кидає у воду Муму» згадує про його німоту? Питання змушують нас задуматися над тими деталями, які звичайно бувають упущені при самостійному читанні. Усе ще раз переконуються в тім, як нескінченно нещасний Гарасим

Спостереження й відповіді нас бідують і в доповненнях, і в уточненнях, тому що десятилітні читачі тлумачать ці деталі своєрідно: наприклад, затверджують, що святковий каптан був на Гарасимові тому, що в трактир потрібно ходити в ошатному одязі; довго гріб тому, що намагався виїхати подалі від барині...

До якого ж моменту Гарасим повністю підпорядкований волі барині? Коли Гарасим, замружившись, кинув Муму у воду, він не смів стати проти панської примхи. Але ми адже знаємо, що він самовільно й радісно пішов вдеревню.

Коли він задумав так надійти? Де той момент, коли Гарасим зважився на відкритий протест? Читач підведе нас до висновку, що протест народився в душі німого лише після того, як загинула Муму. Щоб полегшити пошуки вірної відповіді, рекомендуємо їм прочитати оповідання Степана про те, як покинув Гарасим панський будинок, і авторський опис того, як Гарасим ішов у рідне село

Після цього доцільно запропонувати дітям відповісти на такі питання: що побачив Степан? Як описана дорога Гарасима до рідного будинку? Цікаві спостереження читачів, коли вони готовлять читання уривка про повернення Гарасима на батьківщину. Вони аналізують почуття героя, відзначають бадьорість і щиросердечний підйом Гарасима. Однак Читачі самостійно не заглиблюються в питання: чому так змінився Гарасим? Читач допоможе їм осмислити процес переродження Гарасима. У плані надання такої допомоги учнем можна запропонувати підготувати відповіді на такі питання: чому Гарасим випробовує почуття бадьорості? Чому він радіє після загибелі Муму? Чи засуджуєте ви його за це? (Дорослий читач розуміє, що Гарасим з підневільного стає людиною, що смерть Муму з'явилася тим щиросердечним потрясінням, що змінило його звичні погляди й викликало бунт проти барині. Однак і Читачі розуміють, що «Гарасим більше не міг терпіти».)

Центральне місце, на якому знову звучать найтрагічніші сторінки повести,- опис шляху Гарасима додому, на батьківщину. Саме отут, побачивши його переможцем, варто почати розмова про те, яким усі уявляють собі Гарасима, і повернутися до того переліку порівнянь, що початий автором у першому розділі. Навряд чи Читачі зможуть усвідомити в тонкостях суть зміни, що відбулося з героєм, але все-таки пам'ять їх зафіксує многое.

У першому розділі всі знаходять такі порівняння: «Він виріс німе й могутній, як дерево росте на родючій землі»; «...нудьгував і дивувався, як дивується молодий, здоровий бик, якого тільки що взяли з ниви...»; «...він сам змахував на статечного гусака...»; «...цілі годинники лежав на груди нерухомо, як пійманий звір...». А із сьомого розділу вони вибирають порівняння: «...як лев виступав сильно й бадьоро...» Читачі знають, що слово «як» зв'язує зіставляють явления, що. Вони відзначають, що Гарасим рівняється «з деревом», «з биком», «з пійманим звіром», «з левом».

Читачі розуміють, що рівняється не зовнішній вигляд, а дії героя. При цьому важливо, щоб вони відзначили, як близький Гарасим миру природи. Дорослим читачам ясно, що наведені порівняння фіксують і процес зміни героя: «пійманий звір» і «лев». Ці порівняння дуже контрастні. Все интуитивно відчувають таку різницю. Читач допоможе осмислити їм, що спочатку Гарасим поводився як звір у неволі, а наприкінці - як лев. Особливо це видно, коли читаємо визначення з тексту сьомої глави: «расходившийся добрий молодець», сповнений «незламною відвагою», «розпачливою й разом радісною рішучістю». Увага нас фіксується на тім, як радують Гарасима захід жита, що поспіває, ласкаві удари вітру в особу, промені висхідного сонця

Іноді Читач не затримує увагу нас на самому процесі зміни в характері й поводженні Гарасима, даючи тим самим захоплену характеристику Гарасимові - німому богатиреві. Але в такій статичній фігурі є неминуча натяжка. Читачі в стані, якщо надати їм допомогу, побачити, як герой змінився, вони можуть стати уважними свідками цього процесу. Кожного залучають працьовитість і доброта Гарасима, викликає співчутливе відношення те, що він через німоту відчужений від людей. Але тільки наприкінці оповідання в герої виявляються риси, що викликають замилування,- він стає внутрішньо незалежним. Все переродження Гарасима називають простіше: «він став сміливим».

Досвідчені читачі бачать також, як внутрішній підйом викликає в Гарасимові ті почуття, про які раніше не можна було й підозрювати: він тонко й глибоко почуває природу, її красу. Опис цієї щасливої й короткої пори дуже цікаво учням: вони прагнуть до більше виразного читання, якщо звернути/їхню увагу на повтори, що сповільнюють і організують плин авторського мовлення. Можна написати на дошці фрагмент тексту й разом із класом підкреслити ті слова, які, повторюючись, особливо запам'ятовуються: вони допомагають передати швидкий і невпинний рух, співчуття й симпатію, випробовувані автором до героя. «Гарасим не міг їх чути, не міг він чути також чуйного нічного шушукання дерев, повз які його проносили сильні його ноги, але він почував знайомий запах жита, що поспіває, яким так і віяло з темних полів, почував, як вітер, що летів до нього назустріч, - вітер з батьківщини - ласкаво вдаряв у його особу, грав у його волоссях і бороді; бачив перед собою дорогу, що біліла, - дорогу додому, пряму як стріла; бачив у небі незліченні зірки».

Можна запропонувати учням виписати повторювані слова: «не міг їх чути», «не міг він чути», «але він почував... запах... жита», «почував, як вітер...- вітер з батьківщини - ласкаво вдаряв в особу», «бачив... дорогу додому», «бачив... незліченні зірки...».