Оповідання Платонова «Невідома квітка» змушує читача всерйоз задуматися про труднощі людського життя, хоча, на перший погляд, мовлення тут іде про звичайну квітку. Втім, не такому вуж і звичайному. Маленьке насіннячко впало в такім місці, де квітам рости дуже й дуже важко, - «притулилося воно в ямці меж каменем і глиною». Але все-таки насіннячко знайшло в собі сили прорости, і на камені з'явилася маленька квітка. «Нема чим було йому харчуватися в камені й у глині; краплі дощу, що впали з неба, сходили по верху землі й не проникали до його кореня, а квітка всі жив і жив і ріс помаленьку вище».

Незважаючи на всі труднощі, квітку жив і насолоджувався життям. «Квітка, однак, не хотів жити сумно; тому, коли йому бувало зовсім горестно, він дрімав. Все-таки він постійно намагався рости, якщо навіть корінь його гризли голий камінь і суху глину». Квітка запекло боролася за своє життя. Він будь-що-будь прагнув перебороти всі труднощі, і доля йому посміхнулася. Добра дівчинка помітила квітку й захотіла йому допомогти. Вона розповіла про квітку дітям, і вони принесли на пустир гній і золу, щоб удобрити землю

Правда, восени квітка однаково загинула. А на наступне літо на пустирі виросло багато прекрасних квітів, серед яких був син дивної квітки. «Квітка цей ріс із середини каменів, що стислися; він був живий і терплячий, як його батько, і ще сильніше батька, тому що він жив у камені».

Це оповідання наводить на думці про завзятість і прагнення переборювати всі труднощі на своєму шляху. Нерідко людина, подібно цій квітці, піддається найважчим випробуванням. І для того щоб не зламатися й пройти через всі випробування з високо піднятою головою, потрібно чимало сил і мужності. Історія небаченої квітки вселяє в читача надію. Надію на те, що всі труднощі обов'язково будуть переборені. Потрібно тільки повірити в себе й до кінця боротися за своє щастя