РІРО

На сайте Сейчас54 гостейонлайн

Організми та їх угруповання

Види й популяції

Вид — сукупність особин, що мають спадкову подібність морфологічних, фізіологічних і біохімічних особливостей, які вільно схрещуються і дають плідне потомство, пристосоване до певних умов життя. Область поширення виду називається ареалом.

Критерії виду:

1) морфологічний — базується на подібності зовнішньої будови особин виду;

2) фізіолого-біохімічний — враховує особливості меТаБолічних, імунних реакцій і фізіологічних процесів в особин різних видів;

3) генетичний — базується на видовій індивідуальності кількості і розподілу генетичного матеріалу, активності певних генів;

4) еколого-географічний — характеризує екологічні, територіальні Та кліматичні особливості поширення видів;

5) етологічний — базується на особливостях поведінки різних особин.

Тільки у разі збігу всіх критеріїв особини безпомилково можна віднести до одного виду.

Структурною одиницею виду є популяція — група особин одного виду, що тривалий час живуть на певній території і вільно схрещуються між собою. По­пуляції є одиницями мікроеволюції. У популяційній екології існує поняття динаміки чисельності популяції, яке відображає зміну кількості особин у популяції. Під щільністю популяції розуміють число особин, що припадає на одиницю площі зайнятої території. Абсолютна народжуваність характеризує число особин, що з’явилися в популяції за одиницю часу, тоді як смертність описує швидкість зменшення чисельності популяції внаслідок загибелі особин.

Групи й екосистеми

ГрупА, або біоценоЗ,— Угруповання живих організмів, які вступають між собою у складні взаємовідношення, що характеризується певним видовим складом.

Простір, який займає біоценоз, називається біотопом. Біотоп являє собою більш-менш обмежену територію (заливний луг, яр), яка має досТаТні для підтримки життя ресурси.

ЕкосистемА, або біогеоценоЗ, складається з біоценозу і відповідного біотопу. Біогеоценози характеризуються рядом показників. Видова різноманітність — кількість видів у біогеоценозі. Щільність популяцій — число особин даного виду на одиницю площі або об’єму. Біомаса — загальна суха маса органічної речовини або кількість енергії всієї сукупності особин, яка міститься в ній. Біологічна продуктивність — швидкість продукування біомаси. Найважливішою характеристикою біогеоценозів є здатність до саморегуляції — підтримки сТаЛості видового складу і чисельності організмів у мінливих умовах середовища.

В екології часто використовується термін Біом, що означає велику біосистему, яка характеризується певним основним типом рослинності, особливостями ландшафту Та ін. У наш час на планеті сформовані ТаКі основні типи біомів: тундра, хвойний ліс, степ, листяний ліс, тропічний ліс, пустеля.

Потік речовини і енергії в біогеоценозах

Усередині екосистеми органічні речовини утворюються автотрофами і служать їжею для гетеротрофів. Рослини поїдаються тваринами, які, у свою чергу, можуть поїдатись іншими тваринами. Таким чином відбувається перенесення енергії через ряд організмів — кожний наступний харчується попереднім, споживаючи матеріал і енергію для процесів синтезу. Така послідовність називається ланцюгом живленнЯ, а кожна його ланка — рівнем живленнЯ. Перший рівень живлення займають АвтотрофИ, або ПродуцентИ. Організми другого рівня живлення, які живляться автотрофами, називаються первинними консуменТаМИ, третього — вторинними консуменТаМи­ І т. д. Замикають будь-який ланцюг живлення редуценти — організми, що живляться мертвими органічними залишками (бактерії, гриби, дощові черви) і руйнують Їх до простих неорганічних сполук, які потім використовуються продуценТаМи.

організми та їх угруповання

У ланцюгів живлення рідко буває більше шести рівнів живлення. Приклад ланцюга живлення: яблуня? тля? сонечко? павук? комахоїдна пТаШка? хижий пТаХ.

Обмеженість числа рівнів живлення пояснюється втратою енергії: до кожного подальшого рівня доходить 5—10 % енергії попереднього. Тому кількість організмів від нижніх до верхніх рівнів живлення зменшується.

Потік енергії і речовини в ланцюгах живлення описується Правилом екологічної пірамідИ: маса кожної наступної ланки ланцюга живлення зменшується в 5—10 разів порівняно з попередньою. Для побудови екологічної піраміди підраховують кількість організмів на даній території, які групують за рівнями живлення. Число особин кожної групи зображають у вигляді прямокутника, площа якого пропорційна кількості організмів, які живуть на даній території (або у відповідному об’ємі водної екосистеми). Біля основи екологічної піраміди розТаШована маса рослин-продуцентів, вище — менше число рослиноїдних тварин (первинних консументів). Наступний ярус займає ще менше число дрібних хижаків (вторинних консументів). На вершині піраміди виявляються нечисленні великі хижаки.

організми та їх угруповання

Взаємовідношення організмів у біогеоценозах

Конкуренція — відносини суперництва між організмами, що використовують одні й ті самі ресурси (їжу, територію, світло і т. д.). Розрізняють внутрішньовидову Та міжвидову конкуренцію.

Хижацтво — тип міжвидових взаємовідношень, за яких жертва убивається хижаком при нападі, щоб бути викорисТаНою ним в їжу. Систематичні відмінності між хижаком і жертвою не повинні складати дуже велике число ТаКсонів. Хижаки підтримують чисельність популяцій жертв на певному рівні і можуть сприяти збільшенню видової різноманітності.

Паразитизм — особлива група біологічних зв’язків, за яких одні організми використовують інших як середовище існування і джерело живлення, покладаючи при цьому (частково або повністю) на своЇх хазяїв завдання регуляції своЇх взаємовідношень із зовнішнім середовищем. У паразитичних організмів відзначається тенденція до регресу травної, нер­вової, дихальної і кровоносної систем, органів чуття. Сильний розвиток одержує система розмноження і органи прикріплення до тканин або покривів хазяїна.

Коменсалізм (дармоїдство) — форма взаємодії, за якої один організм використовує частину ресурсів або середовище існування іншого організму, не завдаючи осТаНньому шкоди, але й не даючи користі.

Мутуалізм (симбіоз) — взаємовигідні міжвидові взаємовідношення. Коливання чисельності в біогеоценозах.

У біоценозах чисельність одних видів з року в рік залишається приблизно однаковою, тоді як у інших видів зазнає величезних коливань, часто періодичних. Коливання чисельності залежать від багатьох чинників: кліматичних (зміна температури, вологості), живильних і т. д. У період високої чисельності між особинами виду підвищується конкуренція за територію, їжу, частішають захворювання. ЗросТаЄ і кількість хижаків, тож через деякий час чисельність виду зменшується. У цьому й полягає суть ТаКої характеристики біогеоценозів, як здатність до саморегуляції.

Зміна біогеоценозів

Біогеоценози розвиваються й еволюціонують. Вони змінюються в певному напрямі — від менш стійких до більш стійких, тобто ТаКих, у яких кругообіг речовин повніший і більш збалансований.

Послідовну зміну в часі одних біогеоценозів іншими називають сукцесієЮ. Прикладом сукцесії може бути відновлення біогеоценозу ялинника після пожежі. Ялина не росте на пожарищі, оскільки на відкритому просторі заморозки пошкоджують сходи. Тому в перші роки розвиваються трав’янисті рослини й лише піз­ніше — береза, осика або сосна. Під захистом дерев з’являються тіньові сходи ялинки. Досягнувши верхнього ярусу, ялина витісняє листяні дерева приблизно через 100 років після пожежі.

Агроценоз — екосистема, структуру і функцію якої підтримує людина у своЇх інтересах (поля пшениці, сади, городи).

???