Мета: продовжити знайомити школярів із змістом твору

П. Куліша «Чорна рада», охарактеризувати образи головних героїв твору, досліджуючи протистояння сил державотворення і руїнництва; розвивати навички індивідуальної характеристики літературних персонажів, критично оцінювати їх поведінку; вміння оцінювати прочитане та висловлювати власні думки з цього приводу; виховувати повагу до творчої особистості П. Куліша; національну самосвідомість, прищеплювати любов до Вітчизни.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрети П. Куліша, гетьманів — українських ватажків України, текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Перебіг уроку

І. ОрганізаційнийМомент. ЕмоційнаГотовністьУчнівДоУроку

Іі. АктуалізаціяОпорнихЗнань

1. Цитатний диктант за романом П. Куліша «Чорна рада»

За наведеними рядками визначте, про кого йдеться:

• «Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий» (Старий кобзар, «божий чоловік»)

• «Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на


Його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату» (І. Брюховецький)

«…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… Жартів не любив. Щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен» (Я. Сомко) «Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями» (І. Шрам)

«Був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти» (П. Шраменко)

«А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить» (Леся Череваниха) «Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані» (Настя — дружина Гвиновки) «…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва» (М. Черевань)

«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» (Кирило Тур) «Справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене» (Василь Невольник)

«…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить» (М. Черевань)


«…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх» (Кирило Тур) Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Мозковий штурм-гра «Хто швидше»

Відгадайте зашифроване слово — ім’я літературного героя роману П. Куліша «Чорна рада». (За трьома варіантами.) Кожна цифра відповідає літері, яка розташована в алфавітному порядку.

І варіант

12

3

1

18

(Іван)

ІІ варіант

33

15

11

17

(Яким)

ІІІ варіант

16

7

22

33

(Леся)

Ііі. ОголошенняТеми, МетиУроку. МотиваціяНавчальноїДіяльності

ІV. ОсновнийЗмістУроку

Будь-чий патріотизм доводиться не словом, а ділом.

В. Бєлінський

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.

Д. Байрон

1. Вступне слово вчителя

Відтворюючи події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання тогочасності, зокрема — яким має бути майбутнє України, її соціальний устрій, державний лад.

В образах головних героїв — Сомка, Шрама, з одного боку, Брюховецького та його прибічників — з другого, розкриваються головні аспекти конфлікту, втілюється ідея твору. Вони відрізняються один від одного і зовнішністю, і вдачею, і своїм ставленням


До державної справи. Тому, аби мати правдиве уявлення про історичних осіб, давайте спробуємо потрапити в історичне минуле і створимо портрети цих постатей.

2. Характеристика центральних образів твору

2.1. Яким Сомко.

2.1.1. Міні-круглий стіл (Хто він, Яким Сомко?).

• Яким чином Я. Сомко потрапляє на політичну арену? Що вам відомо про його минуле? (Рік народження Якима Семеновича Сомка невідомий. Походив він з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Б. Хмельницького. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Б. Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Яким Семенович активно прагнув зібрати чорну раду, бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі)

• Чи можна вважати його продовжувачем справи Б. Хмельницького? Відповідь умотивуйте. (Я. Сомко — продовжувач справи Б. Хмельницького. Про це свідчать слова наказного гетьмана: «Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидваПриклонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одтиснем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна»)

• Чому Я. Сомко був лише наказним гетьманом? (На лівобережній Україні козацька старшина висунула на гетьмана переяславського полковника Я. Сомка. На старшинській раді в Козельці Сомка обрано наказним (тимчасовим) гетьманом. Але царський уряд не затвердив цього обрання)

• Про що мріє народний ватажок? Чим пояснити те, що Я. Сомко — рупор поглядів самого П. Куліша? (Він виступає як мудрий державний діяч. Його ідеал — соборна Україна, об’єднана під єдиною гетьманською булавою, звільнена від усіляких ворогів. Він бачить її не підлеглою Москві, а рівноправним спільником. Це, власне, сокровенні думки самого Куліша, а Сомко — рупор тих поглядів. Згідно із задумом автора, то мав бути ідеал гетьмана («розумом і славою узяв над усіма»))

• Що найбільше цінує герой у людях?

• Які стосунки склалися між Я. Сомком і Лесею? Через що вони не побралися?

• Як Я. Сомко ставився до черні? Відповідь обґрунтуйте.

• Які вади характерні для героя? (Не цурався писати доноси на своїх конкурентів царю)


Чим пояснити відмову героя отримати вільну, запропоновану

для нього Кирилом Туром? (Як справжній лицар, не допускає

думки про власний порятунок ціною життя Тура)

2.1.2. Складання інформативного ґрона щодо героя.

Портрет і зовнішність героя:

• «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»;