Мета уроку: Вчити дотримуватись правил поведінки у спілкуванні з природою; виховувати бережливе ставлення до природи рідного краю; формувати нетерпиме ставлення до людей, які завдають шкоди природі.

Обладнання: Схематичні малюнки «знаків» та плакат з правилами поведінки у природі, оповідання

К. Марукас «Чому плакала пташка».

Хід уроку

1 Актуалізація опорних знань. Повідомлення теми уроку.

Сьогодні ми поговоримо про правила поведінки у природі.

А також намалюємо «знаки», які заборонятимуть нищити природу.

2 Складання пам′ятки поводження у природі.

Я розповідатиму вам, як треба поводитись у природі, а ви з плакату підбиратимете відповідні правила. Це допоможе нам скласти «Пам′ятку природолюба».

· Кожен зелений листок, кожна травинка виділяє в повітря кисень. Ним ми дихаємо, без нього немає життя.

Не зривай даремно листя, не топчи трави!

· Найгарніша квітка та, що квітує там, де зросла.

Не рви квітки, не губи її!

· Гриби, які для людини є отруйними, для лісових мешканців – це ліки і харч. Чим більше в лісі різних грибів, тим він затишніший, тим краще і швидше ростуть дерева.

Не знищуй неїстівних грибів!

· Не галасуй у весняному лісі, не включай надто голосно музику. Ти злякаєш пташку, вона злетить з гнізда, яєчка, які вона висиджувала, захолонуть і з них ніколи не виведуться пташенята.

Не шуми! Прислухайся до голосу лісу!

· Якщо ти знайшов гніздечко – не зачіпай його, не бери яєчка в руки, бо пташка помітить, що її житло виявлено і може покинути його. Будь співчутливим до всього живого!

Не завдавай шкоди ні пташкам, ні звірам!

· Метелики, що літають над квітами, дуже гарні, барвисті і самі схожі на квіточки. Вони нікому не завдають шкоди.

Не лови метеликів, не кривдь їх!

· Нема більш чистої і смачнішої води, ніж джерельна. Подивись, як схиляються над ним трави і квіти, кущі і дерева. Вони оберігають його від посухи, захищають від пилових бур. Чиста вода – велике багатство!

Не скаламуть джерело! Охороняй його чистоту!

· Ти хочеш принести додому лісові квіти? Збери їх перед тим, як ітимеш додому, і знай – скромний, невеличкий букет говорить про те, що ти свідома людина, бережлива і добра. А про що говорить оберемок лісових квітів?!

Не рви багато квітів! Бережи їх!

· Щоб згубити молоде дерево, потрібні хвилини, а виростити – роки. Рана на рослині – рана на живому тілі.

Не ламай черемхи, не каліч інших квітучих дерев та кущів!

· Ніщо не губить все живе так швидко і безжалісно, як вогонь. Байдужість, що призвела до пожежі, - злочин перед природою і перед людьми.

Прослідкуй, щоб у лісі не лишилось навіть іскри непогашеного вогню!

· Не рубай ялинку до новорічного свята! Ти знаєш, скільки потрібно років, щоб виросла інша. Близько десяти! Краще купи собі штучну ялинку і вона служитиме тобі не один рік.

А справжні ялинки милуватимуть око у лісі.

Не зрубуй ялинок і не дозволяй робити це іншим!

· Хай твоє місце відпочинку буде чистим. Рештки їжі можеш залишити звірам та пташка під деревом. Порожні пляшки, консервні банки, папір і таке інше забери з собою і потім викинь на смітник. Кинутою консервною банкою або склом може поранитись і від цього загинути лісовий звір.

Не залишай після себе сміття на природі!

3 Малювання «знаків» поводження у природі.

А тепер відповідно до правил намалюємо «знаки», що забороняють нищити природу. (завдання розподіляється по групам).

4 Читання оповідання « Чому плакала пташка».

Зараз уважно послухайте, діти, казку.

5 Обговорення прочитаного.

- Як вчинили діти?

- Чому вони так вчинили?

- Як відреагували звірі в лісі?

- Чому плакала пташка?

- Які висновки зробили ви, ознайомившись з оповіданням?

Додатковий матеріал

К. Марукас

Чому плакала пташка?

Хлопчик і дівчинка збирали суниці. Між соснами пробивалось сонце, щебетали пташки, стукав дятел. Весело перестрибуючи з гілки на гілку, гралася білочка. Чим далі діти заходили в ліс, тим більше знаходили суниць. Їхні кошики швидко наповнились. Раптом хлопчик помітив білочку і побіг подивитись на неї. Тільки розсунув кущі малини, як звідти випорхнула пташка. Він зойкнув – у гнізді лежали чотири маленьких сіреньких грудочки з великими очима.

- Пташенятка! – радісно вигукнула дівчинка за спиною у хлопчика.

- Давай візьмемо їх додому і будемо доглядати.

Неподалік на гілку сіла сіра, з жовтою грудкою пташка, у дзьобі вона тримала черв′яка.

- Маленькі ще, - невпевнено сказав хлопчик. – ледве вкриті пір′ям.

- Дай я їх поглажу.

Дівчинка простягла руку. Чотири сіреньких грудочки заворушились і, розкривши жовті дзьобики, запищали.

- Бідненькі! Голодні! Ми дамо їм булки і крупи…

Пташка сіла ближче. Коли б вона вміла говорити, вона б сказала: «Діти, не чіпайте пташенят, моїх дітей. Вони ситі. Я сама турбуюсь про них, годую їх м′якими смачними черв′яками. Хліб і крупи для них не годяться…»

- Бідненькі, мабуть, їм холодно вночі, - дівчинка взяла з гнізда одне із пташенят, поцілувала в жовтий дзьобик, поклала в кошик.

- Я зігріваю їх вночі своїми крилами! – зацвірінькала пташка.

Дівчинка взяла друге.

- Я покладу його в ліжечко ляльки і тепло вкрию.

- Ви нічого не знаєте! У кімнаті вони задихнуться.

- Ми їх погойдаємо, - раділи дівчинка і хлопчик.

- Хто їх може погойдати краще, ніж вітер? – заплакала пташка.

Гніздо залишилось порожнім.

Перестали щебетати птахи, замовк дятел. Опустила пухнастий хвіст білочка – від горя мало не розірвалося її серце. « Які нерозумні діти, - на вершині дерева погойдав головою крук. – Пташенята можуть загинути!»

Пташка з жовтою грудкою довго летіла за дітьми. Залітаючи наперед, сідала на стежку.

- Піні-піні-і, - гірко посвистувала вона, тріпочучи крильцями, ніби про щось просила.

- Подивись на цю пташку, Всю дорогу вона супроводжує нас.

- Я давно її помітила, відповіла дівчинка. – Що вона від нас хоче?

- Прислухайся! Як жалібно пищить! Може плаче?

Дівчинка поклала в рот суницю, знизала плечима:

- Чого цій пташці плакати?

А вам як здається, діти?