Мета: оглянути вивчену поетичну спадщину Т. Шевченка і його малярського доробку, прози, драматургії, міркувань із «Щоденника»; виявити той великий «духовний імпульс», який подала діяльність митця у боротьбі за політичну незалежність і культурне збагачення України; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість; вміння узагальнювати, виділяти


Головне, суттєве із потоку інформації, раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати повагу до Т. Шевченка за його внесок у скарбницю української поезії, у розвиток української літературної мови, у світовий мистецький поступ. комбінований.

Портрет Т. Шевченка, картинна галерея його малярського доробку, виставка книжок митця, фото пам’ятників Кобзаря у різних кутках світу, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Перебіг уроку

І. Організаційний Момент.

Емоційна Готовність Школярів До Уроку

Іі. Актуалізація Опорних Знань

1. Літературна вікторина «В гостях у Т. Шевченка»

Умови заходу: Клас поділяється на дві команди, по п’ять представників з кожної біля дошки розгадують кросворд упродовж 14 хв. Визначається склад журі. Виграє та команда, яка у визначений час впорається із завданням, надавши правильні відповіді. Вчитель здійснює загальне керівництво за перебігом подій вікторини.

2. Рефлексія

Установіть відповідність між жанрами і назвами творів Т. Шевченка.

1. Подражаніє;

2. Балада;

3. Посланіє;

4. Поема;

5. Містерія;

6. Поезія;

7. Повість;

8. Медитація. Ключ: 1 — г; 2

— б.

А) «Музыкант»;

Б) «Доля»;

В) «Гайдамаки»;

Г) «Ісаія. Глава 35»;

Д) «Садок вишневий коло хати»;

Е) «І мертвим, і живим…»;

ж) «Великий льох».

Є; 3 — е; 4 — в; 5 — ж; 6 — д; 7 — а;

8


Ііі. Оголошення Теми, Мети Уроку. Мотивація Навчальної Діяльності

IV. Основний Зміст Уроку

Не вмре повік твоє святе ім’я! Йому, як сонцю, вічно пломеніти! І буде пісня зроджена твоя, Мов океан розбурханий, гриміти! В. Гапріндашвілі

І заповіт братерства та любові, Що він нам дав, як стяг, на боротьбу, Перелетить луною в інші мови І правдою подужає злобу.

М. Старицький

1. Вступне слово вчителя

Хочу розпочати підсумковий урок за творчістю Т. Шевченка розповіддю про одну бувальщину, яка сприймається як легенда.

В одному санаторії на Харківщині перебував на лікуванні тяжко хворий токар із Харкова Василь Марченко. Незадовго до смерті зі стовбура зламаної вітром сосни він вирізав погруддя Т. Шевченка. Нехтуючи забороною лікарів, мужньо борючись зі смертельною недугою, він просив друзів носити його в парк на носилках, і там, напівлежачи, знаючи, що дні його лічені, він поспішав закінчити роботу. Одного дня уже закінчуючи свою роботу, ця мужня, благородна людина померла, але під майстерним різцем закоханого в Кобзаря робітника ожив світлий образ великого Тараса. З того часу у парку цьому стоїть Т. Шевченко, врісши коріннями у землю.

Справді, з великою пошаною ставляться люди до Великого Кобзаря, бо він того вартий…

2. Значення творчості Т. Шевченка

2.1.
Кобзар — народний поет.

• Творчість є зразком нерозривного зв’язку поезії з життям народу.

• Творчість відбила досвід селянського антикріпосницького руху, прагнення мас, їх ненависть до експлуататорів, волю до боротьби, віру в краще майбутнє.

• Червоною ниткою через його творчість проходить ідея народного повстання.

• Боровся за вільну сім’ю народів, обстоював братство слов’янських народів, закликав до спільної боротьби.

• Його патріотизм — це патріотизм борця, для якого щастя і воля батьківщини полягають у щасті і волі для трудящих.


2.2. Основоположник нової української літератури.

• Родоначальник революційно-демократичного напряму нової української літератури.

• Грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, непримиренний ворог поміщиків і царизму.

• Утвердив критичний реалізм в українській літературі, розкрив народне життя в усій його повноті й багатогранності, показав суспільні відносини, класову боротьбу свого часу.

• Вніс у вітчизняну літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучив її до кращих досягнень світової літератури.

• Шляхом Т. Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники — Марко Вовчок, Панас Мирний, І. Франко, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся Українка та ін.

• Політичні, моральні, естетичні погляди Т. Шевченка, теми, сюжети, образи його творів мали й мають велике значення також для розвитку інших видів мистецтва:

• своє вираження вони знайшли у творчості багатьох композиторів, як українських (П. Ніщинського, М. Лисенка, К. Сте-ценка, М. Леонтовича, Г. Майбороди, П. Майбороди), так і російських (М. Мусоргського, О. Сєдова, С. Рахманінова та інших);

• сюжети й образи «Кобзаря» відбилися в численних картинах, малюнках, скульптурах українських художників і скульпторів В. Штернберга, Я. де Бальмена, К. Трутовського, М. Пимо-ненка, О. Сластіона, І. Їжакевича, В. Касіяна, М. Дерегуса, І. Гончара та багатьох інших;

• численною є кількість портретів поета, картин і малюнків, що зображують різні епізоди його життя;

• міцно ввійшли до репертуару наших театрів п’єса «Назар Сто-доля», інсценізовані поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Наймичка». За цими ж творами написані сценарії кінофільмів, які ми бачимо в кінотеатрах та на телеекранах.

2.3. Роль митця у розвитку української літературної мови.

• Утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменника, преси, театру тощо.

• Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Т. Шевченка. Він відібрав із загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве, розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.


• Сміливо ввів у свої твори для передачі філософських, політичних, літературних та інших понять книжні слова і вирази, слов’янізми. А також слова іншомовного походження для створення відповідного історичного або місцевого колориту.

• Мова його стала зразком для наступних українських письменників.

2.4. Світове значення творчості Т. Шевченка.

• Вивів українську літературу в ряди великих літератур.

• Твори поета перекладені багатьма мовами світу.

• Однією із складових частин світової науки про літературу є шевченкознавство, яке нараховує сотні досліджень різних наукових жанрів (монографії, літературні портрети, розвідки, нариси, статті, огляди) і творів художньої публіцистики (біографічні романи, повісті, оповідання).

• Вперше в історії він порушив тисячолітню німоту соціальних низів.

• У своїх творах митець випромінював на скривджених всю силу великої любові, цілий океан ніжності, а трагедію сироти чи вдови підносив до світового рівня.

3. Огляд творчої спадщини та міркувань із «Щоденника» Т. Шевченка

Схвильований звісткою про скоре звільнення від осоружної солдатчини, Т. Шевченко почав писати російською мовою щоденник — «Журнал», як він його назвав. З цього твору дізнаємося про життя й оточення на засланні й після нього, про творчі задуми, надії та прагнення. У «Журналі» багато замальовок казарменого побуту, що становлять невеличкі новелки — колоритні й жваві. У низці записів Тарас Григорович викладає свої роздуми, висловлює власні погляди на мистецтво як вияв людського духу, вміщує відгуки про твори О. Герцена, М. Гоголя, Марка Вовчка.

У щоденникових записах виявилися щирість і щедрість поетової душі, його чисто людські симпатії й антипатії, вміння самокритично аналізувати власні вчинки, взаємини з людьми. Ці записи дають багатий матеріал для пізнання внутрішнього світу геніального митця, мислителя, патріота, борця проти зла і неправди, високоосвіченої людини. Ніякі життєві випробування не зламали, не знівечили його душу, що відзначив і сам Тарас Григорович у запису від 20 червня 1857 року: «Все это неисповедимое горе, все роды унижения и поругания прошли, как будто не касаясь меня. Мне кажеться, что я тот же, что был десять лет назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не изменилась».


Серед прозових творів Т. Шевченка щоденникові належить чільне місце. Цей мемуарно-публіцистичний твір літературознавці вважають одним із найвидатніших у світовій літературі.

4. Видатні діячі світової культури про Т. Шевченка.

• «Твори Шевченка роблять людей кращими, ласкавішими, людянішими». (В. Островський — російський педагог)

• «…Шевченка голос /В країні нашій вільній не змовкає /І він шукатиме в безсмертному народі» (Антанас Венцлоу)