Тема: У гості до Айзеку Азимову.

Освітньо-виховна мета: зацікавити особистістю й творчістю письменника (почуття патріотизму, увічливість, турбота про людину, протест проти будь-якої форми насильства й т.п.).

Розвивати вміння «світового зору» - «бачити, як кожна людина, бачити близько, краєм ока вбирати те, що відбувається в іншому світі».

Устаткування: портрет письменника, виставка його книг, малюнки учнів - ілюстрації до фантастичних сюжетів

Завдання для творчої групи учнів: один учень виступає від імені письменника, інші готовлять питання, приносять книги й малюнки для виставки. Тип уроку: урок-зустріч. Епіграф:

Що поробиш - такий образ миру - те утішає нас, то лякає. Зрозуміти його подвійність, приймати її сміло й учить фантастика

В. Греков

Ланцюжок навчальних ситуацій:

1. Актуалізація опорних знань (що нам відомо про А. Азимове).

2. Словникова робота

3. Слово вчителя (подорож в Америку).

4. Бесіда (година з Айзеком Азимовим).

5. Підсумки бесіди

6. Домашнє завдання

7. Підсумки уроку

Частина дошки з портретом письменника закрита

1. Актуалізація опорних знань

Учитель, (читає напам'ять епіграф уроку й звертається до учнів): Сьогодні на уроці ми спробуємо зрозуміти образ миру, що «те утішає, то лякає», «його подвійність» через сприйняття всесвітньо відомим письменником-фантастом Айзеком Азимовим.

- чи Чули ви про нього?

- Які його книги, оповідання читали?

- Про що вони?

2. Словникова робота

Учитель. Зверніть увагу на слова, записані на дошці. У ході уроку ми будемо пояснювати їхнє значення, а ті, які вам здадуться найтяжкими, запишемо в словник. Найчастіше будемо використовувати слово фантастика. Поясните це слово

3. Слово вчителя

Фантастика - із грецького - здатність представляти. Це жанр літератури, а також добутку, які описують явища й події нереальні, які насправді не існують, з казковими образами

Здатність фантазувати - невід'ємна умова будь-якої творчої роботи, але вона займає особливе місце в літературі. Згадаємо образи билинних велетнів, Баби-Яги, а ще меч-кладенец, килим-літак, русалки, джини, тролі, гноми, ельфи й т.п. у фольклорі різних народів

Не менш цікаві фантастичні образи у творчості Ф. Рабле, В. Шекспіра, Т. Мору, Д. Свифта, е.-Т.-А. Гофмана, А. Франса, Г. Уеллса, Ф. Кафки, К. Чапека, А. Гріна, М. Булгакова...

Цей ряд можна продовжити. Але сьогодні в нас інша цілься

Ми перенесемося в США в гості до людини, якого знає увесь світ. Його здатність фантазувати сьогодні майже не має аналогів (подібність із іншим предметом або явищем) у світі. Це - Айзек Азимов.

От ми вже в самому центрі Нью-Йорка, біля центрального парку, біля 33-поверхового будинку. Квартира, як це й повинне бути в письменника-фантаста, не на сьомому а на тридцять третіх небес - на останньому поверсі дому-велетня

Зустрічає нас сам письменник! (Учитель відкриває дошку з портретом, звертає увагу учнів на підпис-факсиміле (точне відтворення будь-якого графічного оригіналу фотографічним способом, печаткою або іншою репродукцією). Його зовнішність здалася нам несподіваної й екстраординарної: майже до самих плечей грива вже напівсивих волось, довгі білосніжні баки англійського лорда кінця минулого сторіччя, картатий піджак, ковбойська сорочка, з-під коміра замість краватки звисає мотузка, протягнена через срібну пряжку. Якби не остання деталь, нам би аоказалось, що це - герой романів Ч. Диккенса або В. Теккерея.

Хазяїн гостинно запрошує у квартиру. Уздовж стін - стелажі із книгами. Увага залучає велику скляну шафу, що у сучасній квартирі з низькою стелею виглядає недоречно. Тут зібрані всі його книги в порядку виходу до друку, кожна має свій порядковий номер

4. Бесіда

Учні й учитель задають питання, а учень, що виступає від імені письменника, відповідає

Учень. Ми знаємо Вас як одного з найбільш плідних письменників миру. От у шафі коштує книга під № 200. Про що вона?

А. А. Це перший тім автобіографії. Я веду щоденник з 14 років, та й пам'ять у мене досить гарна. Скільки я написав книг?.. Ще не все порахував. Наприклад, я написав понад дві тисячі статей, час від часу вони виходять у збірниках... За це мене прозвали «непоправним роботоманом» (людина, що не мислить себе без роботи й одержує найвище задоволення від її). Справді, я дуже люблю процес створення книги. Мені подобається сидіти за машинкою й спостерігати, як з'являються фрази

Учень. Ми чули, що Айзек Азимов - «живаючи друкарська машинка». Ви самі друкуєте?

А. А. Так. Я працюю один, без секретаря, стенографістки (фахівець, що записує усну мову способом стенографії - системи спеціальних умовних знаків), друкарки, референта (особа, що становить або читає текст, реферат).

Учень. В Україні Вас знають як письменника-фантаста. Є чи у Вас добутку інших жанрів?

А. А. Я не люблю, на відміну від багатьох інших письменників, випускати, подібно сосискової фабрики, одноманітну продукцію. Пишу наукову фантастику, детективів, оповідання, науково-популярні добутки, дослідження з літературознавства...

Учень. Скільки років Ви на літературній роботі?

А. А. Почав писати з 11 років. Спочатку це була змушена іграшка: я жив з родителями в одному з найбідніших районів Бруклина. Книг будинку було обмаль, а я дуже любив читати. Тоді я сам почав писати оповідання. Серйозне відношення до власної творчості прийшло, коли надрукували перше оповідання. До речі, одна з популярнейший моїх книг «Я - робот» була написана саме в той час

Учень. Чи захоплюєтеся Ви чимсь ще, крім літературної роботи?

А. А. Замолоду я розглядав публікації моїх оповідань як другорядне джерело заробітку, що допоміг би мені вчитися в коледжі. Я мріяв стати вченим-хіміком. Зрештою, я захистив дисертацію по хімії. І сьогодні, по університетській звичці, мені подобається звертання «професор». Ця професія допомагає у творчості, завдяки їй легко орієнтуюся в питаннях сучасної науки й техніки

Учитель. Чому ж письменник звернувся саме до жанру фантастики? Це засіб втечі від реалій сьогодення, або форма, що щонайкраще допомагає описати свій ідеал суспільства майбутнього?

«...Робот не може заподіяти шкоду людині або своїй бездіяльності допустити, щоб людині був заподіяний біль...», - так сформулював Азимов у книзі «Я - робот» один із законів робототехніки. Коли читаєш це оповідання, важко позбутися від відчуття, що мова йде не про інструкції для механічних «людей», а про сконцентровану в одну фразу людської моралі, еталоні поводження

А. А. Я пишу про такий світ майбутнього, яким хотів би його бачити. Я не дозволяю собі повчати людей, але разом з тим не можу не попередити їх про жахливі наслідки, до яких може привести гонка озброєнь. Проти цього я завжди виступав

Учитель. Ви гуманіст не тільки в книгах, а й у житті, тому що розглядаєте ті або ті події лише з одного погляду - шкода або користь вони приносять людству. Здавалося б, письменника-фантаста повинне утішати те, що розвиток сучасної науки виправдує пророкування його колег-попередників. Писали про лазери - от їх уже винайшли. Писали про «суперщити» з електромагнітних променів, які захищали б від космічних прибульців цілі континенти, - і саме в цьому напрямку працюють нині вчені

А. А. Сьогодні це дуже просте й страшне питання: буде жити або загине наша цивілізація? Ядерна війна обумовить цілковите знищення не тільки всього людства, а й навколишнього середовища. Відновити життя тоді на нашій планеті буде практично неможливо.

Учитель. Ваше відношення до сучасності зрозуміло. Однак який вихід Ви пропонуєте людству? Я згадую коротенький, але дивно вдале Ваше оповідання за назвою «Необхідна умова». Мова йде про повсталому у відповідь на людську бездушність суперкомп'ютері, що керував майже всією земною економікою. Машина зненацька відмовилася відповідати на питання людей. Лише через кілька днів найшовся вчений, що зрозумів причину неполадок і вніс необхідну умову - слова «будь ласка». Почувши ці «чарівні» слова, машина заробила. Так яким же повинне бути «необхідна умова», щоб життя на нашій планеті була спокійніше?

А. А. Для мене - це мир без ядерного озброєння, без воєн, без погроз. Я хочу бачити планету, де турбота про все людство буде головною справою для всіх, а не для окремих урядів. А це можливо лише тоді, коли кожний зрозуміє, що його будинок - вся планета! Мої батьки - вихідці з білоруського селища Петровичи. Я народився на смоленській землі, там, де й перший космонавт Юрій Гагарін. Жили ми у важкі часи, але батьки ніколи нічого поганого не говорили про батьківщину. Я давно не був на тій землі, але постійно відчуваю, що перебуваю начебто відразу у двох країнах - там, де народився, і там, де працюю. Мій будинок - це наша планета, за якої я хворію

Учитель. Не кожний має можливість поспілкуватися з письменником-фантастом. Хочу попросити Вас спробувати вгадати, який буде наша планета після 2000 року