Мета: Ознайомити школярів з життям і творчістю І. Вільде, зробити ідейно-художній аналіз її програмового твору, звертаючи увагу на ідейно-тематичне спрямування, зміст; розвивати вміння виразного читання з відповідними коментарем, грамотно висловлювати власні думки, почуття, враження; робити ґрунтові висновки; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття поваги, пошани до творчості І. Вільде; любов до рідної землі, країни, її мови, культури, традицій.

Тип уроку: Комбінований.

Обладнання: Портрет І. Вільде, виставка з текстами творів письменниці, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).




ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

• Згадайте впродовж історії, яких принижень, переслідувань зазнав наш народ, наша мова, культура. Наведіть переконливі приклади.

• Які поезії про роль мови в житті країни, суспільства вам відомі?

• Чому говорять: «Доки є мова, доти є нація»?

• У зв'язку з чим багато українських письменників вимушені були виїхати за кордон?

• Чим пояснити різницю лексичного складу української мови на сході і заході України?

• Яким чином українці виборювали право на існування рідної мови, культури, традицій?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

1. Ознайомлення з життєвим і творчим шляхом Ірини Вільде (Дарини Дмитрівни Полотнюк)

ІРИНА ВІЛЬДЕ

(05. 05. 1907-30. 10. 1982)

Народилася Дарина Полотнюк (справжнє ім'я) 5 травня 1907 р. на Буковині в сім'ї народного вчителя й українського письменника Дмитра Макогона. Псевдонім узяла в 1927 р., коли в галицькій пресі почала друкувати свої перші новели. Слово в перекладі з німецької означає «дика», а у сприйманні авторки — інакша, особлива. Такою їй хотілося бути, такою вона й була до 1939 р., коли Західну Україну приєднали до УРСР.

Батько був першим учителем літератури, а його книжки — початковою позакласною літературою. Дитинство, юність пройшли у Чернівцях, Лукавиці (Глибоцький район) та Веречанці (Заставнівський район). Вчилася в Чернівецькій українській державній гімназії. Гімназійну освіту завершила в Коломиї. У листопаді 1918 р. Буковину окупувала боярська Румунія. Рятуючись від переслідування й арешту, вона переїжджає 1922р. до Станіслава (нині Івано-Франківськ). Тут Дарина вчиться у приватній гімназії, потім вступає до Львівського університету (1928—1933). Коли через матеріальні нестатки вона мусила залишити університет, то вже була відома як перспективний молодий прозаїк. Улаштувавшись на роботу в часопис «Жіноча доля» у Коломиї, працює там до 1939 р., а потім переселяється до Львова.


У 1990 р. вперше в радянські часи вийшла збірка новел Ірини Вільде «Незбагненне серце», в яку ввійшли твори, що публікувалися вперше. Уявіть собі, що письменниця, голова Львівської організації СПУ, делегат усіх письменницьких з'їздів та депутат Верховної Ради України багатьох скликань також мала твори, які були небажані радянській державі. Звичайно ж, твори раннього періоду. Та навіть більше — в 1972 році Львівська наукова бібліотека імені Василя Сте-фаника підготувала до друку бібліографічний покажчик творів Ірини Вільде з передмовою самої письменниці. Та передмова називалася «Через місток пам'яті» й у ній було багато сторінок, присвячених саме 30-м рокам. Передмова не була надрукована.

Мала нагороди: орден «Трудового Червоного Прапора», орден «Знак Пошани».

У 1965 р. Ірині Вільде за роман «Сестри Річинські» присуджено Шевченківську премію.

Будучи шанованою письменницею, займаючи високе місце на «радянській соціальній драбині», Ірина Вільде час від часу наносила візити своїй любій Буковині, зокрема Веренчанці. І сьогодні в цьому мальовничому селі на Заставнівщині є чимало людей, котрі спілкувалися з Іриною Вільде. її пам'ятають деякі шкільні вчителі. В середній школі є кімната-музей Ірини Вільде, в якій зберігаються навіть дві повісті 30-х років — «Метелики на шпильках» та «Б'є восьма», з яких постав згодом твір «Повнолітні діти». Якби ми глибоко шанували своїх пророків чи принаймні самих себе, то, маючи таких письменниць, як Ірина Вільде, можна й треба говорити про самоповагу.

Усі роки свого життя у Львові Ірина Вільде була небайдужою до всього, що відбувалося в її краї, а особливо ж до письменництва. І коли Львів'яни називають Дарину Дмитрівну «монашкою в літературі», то це право належить і буковинцям.

Померла письменниця ЗО жовтня 1982 року у Львові.

На жаль, немає серед нас Ірини Вільде, але своєю творчістю вона дає нам уроки краси й добра. В одному із творів І. Вільде писала: «Щоб увійти в безсмертя, людина мусить скласти два екзамени: один перед сучасниками, другий — перед історією». Іспит перед сучасниками вона склала. Тепер слово за історією.

2. Опрацювання твору І. Вільде «Повнолітні діти» (1939)

2.1. Виразне читання окремих частин твору, переказ змісту.

2.2. Історія написання твору.

А) Утиски румунської влади щодо українців.

Як згадує Ярема Полотнюк, син письменниці, його дідусь мав сміливість писати в Міністерство освіти Румунії листи проти


Румунізації українців. Його востаннє попередили, що зашлють на роботу в таке місце, де ніхто не зможе його утримувати (тоді сільських учителів утримувала громада), і сім'я перебралась в Галичину.

Б) Любов письменниці до рідної Буковини.

Є чимало свідчень ніжної, відданої любові І. Вільде до Буковини. У творчості передусім це чудовий твір «Повнолітні діти». Звичайно ж, це великою мірою розповідь письменниці про власне дитинство у Веренчанці, про навчання в чернівецькій українській гімназії, про перше кохання.

В) Цей твір серйозний історичний документ про 20-і роки на Буковині,

в якому чимало цікавих фактів, зокрема той, коли українські гімна

зисти вночі вирвали з землі щойно посаджені на честь румунського

короля дубки. За це багато з них були виключені з гімназії.

2.3. Тема: Зображення Буковини часів румунсько-боярської окупації, розповідь про юну героїню Дарину Попович, пошуки нею шляху самоутвердження, становлення особистості, гордої, самостійної, духовно красивої.

2.4. Ідея: Засудження утисків румунської влади щодо українців, возвеличення прагнення української молоді бути справжніми господарями своєї землі, шанувати і поважати традиції і культуру рідного краю.

2.5. Основна думка: «Це ми — студенти! Будівники нового ладу! Носії нових, сміливих ідей! Пробоєвики в хащах консерватизму!»

2.6. Свій твір І. Вільде присвятила своєму батькові Дмитру Макогонові.

2.7. Жанр: Автобіографічна повість, деякі літературознавці вважають, що це роман.

Головна героїня твору Дарина Попович перебрала чимало автобіографічного від самої письменниці.

2.8. Композиція.

Експозиція: Знайомство зі студентським товариством Народного дому на Буковині.

Зав'язка: Проведення студентських зборів буковинських корпорацій, які прагнули продовжити традиції козацтва.

Кульмінація: Прагнення Дарини піднести українське в румунському середовищі, самоствердитися у дорослому житті.

Розв'язка: Іванчук повідомив Дарину про перемогу на виборах «наших», приїзд Орехівського.

2.9. Проблематика.

• Насильницька румунізація українців.

• Боротьба проти поневолення і приниження гідності.

• Палке кохання.






2.10. Словник до твору. Пояснення слів.

Абольвенш — Той, хто навчається.

Анемічний — Блідий, безкровний.

Бакшиш — Хабар.

Безполовий — Безстатевий.

Блеф — Обман.

Бокобороди — Бакенбарди.

Бридж — Гра в карти.

Важитись — Пробувати.

Валькірія — Войовнича вершниця, що носиться над полем бою, розподіляючи перемогу і смерть.

Варуватися — Берегтися, остерігатися.

Вилонювати — Виділятися.

Вислід — Результат.

Вольти Зросли — занепокоєність, напруженість.

Гейби — Наче, немов.

Гекзаметр — Шестистопний вірш з постійною цезурою (паузою).

Гідра — Потвора з тілом змії.

Гон, Гін — потяг.

Гротеска — Химерія.

Давка Морфіни — наче отримати дозу морфія.

Диспонувати — Владно розпоряджатися.

Дігесторії — Догляди.

Домнішора — Ввічливе звертання до жінки в Румунії.

Трагедія, Дрожедія — галантерея.

Еманація — Те, що витікає, виділяється звідкись.

Емеритальне — Спеціальне державне забезпечення.

Варівка — Маленька лампочка.

Жаске — Жахливе.

Зеро — Нуль.

Змаг — Спроба.

Знімка, Знімок — фотографія.

Знічев'я — Несподівано.

Зрезигнувати — Відмовитись, зректися.

Зупа — Суп.

Імпозантний — Поважний, статечний.

Інтруза — Втручання.

Кадовб — Діжка, видовбана з дерева.

Квітисто — Дуже прикрашено, пишно.

Кланц — Клацання.