Предметом критики Хомякова стає не модель історичних дискурсов, запропонована Гегелем, а, з його погляду, логічні помилки, що приводять до невірних висновків історичної рефлексії. Більше того, оскільки російська історія має перед західної очевидні переваги в плані готових численних варіантів всесвітньої історичної прагматики, перехід до вищих модусів історичної рефлексії значно полегшений

Але це повинен бути паралельно й новий рівень узагальнення, і нова модель історичних дискурсов, одночасно повинне було формуватися "поле історії" і структура історичної рефлексії, що у свою чергу знаменувало необхідність принципово нової цілісності, що будується на логіку нової ієрархії модусів історії. Цю нову ієрархічну цілісність і втілив Хом'яків, поставивши на її вершині принципово відкриту, доведену лише до "половини середніх століть" "Семіраміду".

А. С. Хом'яків, послідовно втіливши різні модуси історичного дискурса, запам'ятав і ще один, дуже важливий момент розвитку російської культури: у цей час культурний перелом, що відбувався, що знаменував перехід від домінування усних комунікацій до домінування комунікацій, де медіатором виступало друковане слово. Спадщина Хомякова унікально ще й цим, повним, цілісним втіленням структури культурної свідомості перехідної епохи цивілізаційного зламування